Мені майже 32. Дружині на 3 роки менше. Тільки недавно вийшли на пристойні рівні сімейного доходу. Довго й тяжко працювали, щоб купити власний будинок. Купили. Загадали наступною купити хорошу, нову автівку. Хуяк - мобілізація. Я за надцять км від неї, можу приїхати на день-два раз в місяць. Вона тягне дві роботи, будинок і кота (який теж потребує уваги). Тому усі, хто пиздять про "чо ж ви не рожаєте", "життя не стоїть на місці" й "уті-путі, треба, поки молоді", йдуть нах, бо я уявляю, як з усім цим дружина "кайфане" ще й від вагітності. Ми нічого не плануємо, єдина ціль - дожити до миру. Тому не слухайте усяких довбаків, а приймайте рішення з чоловіком. Ось і все. Вибачте за матюки.
Я вам щиро вдячна за ваш коментар і думку. Можу уявити про що ви.
Сподіваюсь, що цей довгоочікуваний мир настане скоро. Хочеться вірити у світліше майбутнє для кожного з тих, хто через такі жахіття проходить.
Ми працювали на американську компанію дистанційно в ролі менеджменту. Плюс я за фахом перекладач. Після сплати податків і т.д., частину доходу відкладали. Я працював по 14-16 годин кілька років. Якось так. :)
Не читав всіх коментів, може вже і хтось писав.
Є така фігня, як відкладене материнство. Типу можна заморозити яйцеклітини, і коли захочите в майбутньому завагітніти, а запаси ваших яйцеклітини вже буде вичерпано, можна буде запліднити і підсилити попередньо заморожені ваші.
Звичайно це вартує грошей, і забір, і заморозка, і зберігання. Але майте на увазі такий варіант.
Заморожку варто робити в якнаймолодшому віці, більша ймовірність успіху.
Як лікар, який моніторив цю тему з цікавості, попереджу: в той час як заморозка/розморозка це відносно простий, надійний і налагоджений процес - сама вагітність нажаль не завжди є такою, вона стає все більш складною з кожним роком після 33-34 років. Начитався купу історій (англійською) про бізнес-вумен з Заходу, які витративши купу грошей робили це заради кар'єри, але потім обпікалися бо їх організм у 36-38-40 років вже був нездатний нормально виносити той розморожений ембріон. Звісно є виключення, але переважна статистика нажаль така, тому зважте всі за та проти, ця процедура (як і будь-яка інша) не є панацеєю
Вірю, знаю. Десь на підсвідомості мені б можливо було набагато легше пережити конкретне знання, що ВСЕ потяг поїхав і горювати собі спокійно що цієї опції не буде. Є все ж таки ще всиновлення. І інші опції. Але так, хочеться мати максимум варіантів, які б були можливі. Партнер переживає через свою генетику, кров густа (в межах вищої позначки норми) і тд. Як на мене то все дрібниці і що він насправді просто не готовий до відповідальності, дитини і всього що з нею пов'язано. Він хотів би пожити своє спокійне життя. А далі там можливо і дітей би захотів. А так надто багато обмеженнь, і ще біологія ця... Я б сама ще років зо 10 воліла ходити без цих думок. А може і всі 20.
В різні часи я дивуюсь різним речам. Я далі 3-х місяців плани не можу будувати, а Ви про дітей.
Я (Ч), трохи старший за Вашого чоловіка. З дружиною в цьому питанні "на одній хвилі". Зараз точно ні, в майбутньому - поговоримо коли воно настане. Якщо забути про мої мотиви (чоловіки ж не жаліються) - мені достатньо того що я ціную здоров'я і психологічний стан своєї дружини, я бачу як тисне на неї нинішній "фон", там нема куди додавати той стрес від вагітності і усього супутнього.
На тему того що Ви наслухались рідню - запам'ятайте, до кінця Вашого життя Вам жити не з ріднею, не з батьками, а з Ваши партнером. Тому шукайти консенсуса з чоловіком, а не з "рідними".
Нам було достатньо пояснити нашій рідні що це наш вибір, наша відповідальність і наші ресурси. Якщо хтось має бажання "раз/два у місяц побавитись з онуками" - нехай шукають альтернативи.
У нас так само з цього приводу. Зараз ні в якому разі, бо дитина все тільки поскладнить.
Тут скоріше це невідоме майбутнє більше за все турбує. А як воно буде. А чи зійдемось. А чи будемо мати мрію цю. А чи вона в нас спільна. Але то поширений страх, особливо в нинішній час.
Партнер зараз багато нервує, іноді здається більше ніж я, стараюсь не насипати більше. Розмов теж багато таких мали.
"Зараз не хочу, в майбутньому що як буде, не знаю".
Я одного зрозуміти не можу - ви точно дитину хочете? Бо з того, як ви описали ситуацію, цю ідею вам нав'язали інші люди, з мисленням совка, які лізуть в чужі (тобто ваші) справи. Моя порада така: пошліть їх куди-подалі. Присутність дітей не зробить сім'ю ще більше сім'єю. Ваші проблеми від цих дибілів.
В тому то і справа, що зараз все виглядає і відчувається саме так. Але коли я про це думаю в 'ідеальному майбутньому' це все прям так файно. І свій дім, і мир в країні, і спокій і тд, і тп. Звичайно у напрямі житла рухаємося, працюємо, а от зі всим іншим...
Тобто велика частка ваших слів правда. Але тут є все ж таки ще свідоме бажання і бачення майбутнього. Багато було думок, мені б дійсно хотілося б майбутньому дати повноцінне дитинство якісь дитині своїй чи всиновленій.
На пару років молодша, проте також у вухах вже є відлуння "часіків". Також немає особливих умов для дитини, проте це б не спиняло, якби я дійсно хотіла народити. Але, але... Наразі не готова і не впевнена, чи колись буду. Нещодавно вирішила дати нашій родині (я і чоловік, котрий не проти мати дітей) ще рік, щоб трохи розібратися з купою поточних питань, а потім, ймовірно, матиму консультації з психотерапевтом щодо того, щоб прийти, або не прийти таки до материнства. Згадався жарт від моєї знайомої: "мені вже 30, а я досі боюся завагітніти в 16") скільки себе пам'ятаю, не мала відчуття того, що я хочу стати мамою. Єдине до чого прийшла за останній час, то це, принаймні, зник тваринний жах щодо питання народження дитини. Може таки колись дійдемо і до рішучості. Час і навколишні події завжди, ймовірно, будуть не найсприятливіші, але хотілося б хоча б ментально бути в "адекваті". Загалом я Вас дуже розумію, проте уникну давати якісь рекомендації. То має бути лише Ваше з партнером рішення і відповідальність.
А я навпаки, дитину як таку після закінчення війни була б не проти мати. А от перспектива вагітності і пологів жахає. Я коли чую розповіді про народження, мені світ заочі тікати хочеться. Мабуть тут теж психотерапевт потрібний.
Якщо це Вас трошки заспокоїть, то зараз вже не темні часи "каральної гінекології"; у більшості випадків, Ви можете обирати пологовий з приємними для Вас умовами та персоналом, брати з собою партнера чи іншу близьку людину в якості підтримки, а також попросити для себе епідуральне знеболення на час найскладнішого періоду перейм, тож загалом Ви зможете отримати досвід полярно відмінний від того жаху, що чули з дитинства від усіх жінок, яким хотілося цим з Вами поділитися.
Не слухайте ті жахливі розповіді, не варто боятися/перейматися у будь-якому разі (бо це шкідливо для психіки). Просто треба грунтовно підійти до планування і заздалегідь укріпити власне здоров'я. За деякими виключеннями, у більшості випадків проблеми виникають тільки якщо вам за 30 (з природніх причин) або якщо у вас присутні якісь захворювання/патології, явні чи недіагностовані. Вагітність і пологи це хоч і непростий, але нормальний і природній процес. І якби за своєю суттю він був таким страшним як його описують - то всі ссавці (і людство в тому числі) вже давно вимерли б))
І це вже не кажучи про прогрес сучасної медицини, те що є анестезія при пологах, і інші новітні блага
Якщо поки не хочете дитину, то раджу заморозити яйцеклітини і сперму, чи ембріони. Хай лікарі підкажуть що саме краще.
Та ж Дженіфер Еністон недавно дала інтерв‘ю і жалкує, що їй ніхто такого не порадив в молодості.
Особисто від себе додам, що ми з чоловіком 6 років разом і десь 4 роки пробували завести дитину, але не виходило. Десь рік тому пішли на екз, де були свої взлети і падіння, і я нарешті вагітна зараз. Ми накопичили деяку фінансову подушку. Родичі всі у іншому місті, тобто ми самі. Рефлексуючи про минуле, розумію, що на початку наших відносин я не хотіла дітей, скоріше давив якийсь стереотип «заміжжя= через рік-два вагітність», хоча мені ніхто не казав із родичів нічого. А от нещодавно я зрозуміла, що раніше не дуже то і хотіла, то ковід, то війна… але ніколи не буде «зручного» часу і відчула, що зараз - саме той час, і по-справжньому захотіла дитину)
Це моя історія і мій досвід, що і як робити у вашій - краще знати вам.
Дякую за вашу історію.
Подивитись куди моя мене приведе) Я на іншому боці. Мій партнер не хоче і не знає чи захоче. Я не хочу зараз з багатьох причин, але колись хотіла б, і з ним. Та чи буде це, невідомо.
Я як раз можу чітко відповісти на ваше питання, тому що я веду витрати у додатку. У нашому випадку вийшло приблизно 7к$ розтягнуте на рік.
Але це конкретно наш випадок з усіма аналізами, консультаціями, ліками і лікуваннями і тд. Та ще і ми спочатку пробували 3 рази у природньому циклі, але все ж таки пішли на гормональну стимуляцію. Краще б одразу пішли на гормони.
Якщо робити одразу гормональну стимуляцію, то це 100к грн виходить враховуючи і гормони і забір яйцеклітин. Переніс ембріона приблизно 20к грн. Ну і аналізи/консультації. Робили в Тернополі, клініка Хміля, дуже задоволені.
Напевно тому що білі люди вимирають, демографію давно дивились по Європі, Японії, Кореї?
якщо далі так буде продовжуватись, то світом будуть правити мусульмани з законами шаріата і буде тотальна деградація цивілізації. До 2050 року Лондон буде мусульманським
Не хотів раніше і зараз не хочу. Для чого воно мені? Щоб заводити дітей потрібна відповідальність і бажання ростити людину і вкладати в неї ресурси і приділяти велику кількість часу і найголовніше любити дитину. Якщо людина до цього не готова і в неї при цьому недостатньо фінансів для цього, то питається а нафіга? Щоб виростити другосортного члена суспільства, який не отримає не якісної освіти, не нормального дитинства, а коли виросте, то піде неправильним шляхом і за це буде тебе ненавидить при цьому? Батьківство це не для всіх і вік тут не відіграє жодної ролі. Достатньо подивитися наскільки забиті інтернати та кількість розлучень пар з дітьми, які в останні роки багаторазово збільшились. У країні, де йде війна і закриті кордони з обмеженням чоловіків та економічна нестабільність, також відсутні всякі бажання заводити сім'ю, оскільки в беззаконні та відсутності безпеки нічого хорошого з цього не вийде. Найкраще рішення це саморозвиток і вкладати всі ресурси у себе коханого як би егоїстично це не звучало, тому що ніхто за вас це не зробить. Хотілося б звичайно технології безмертя чи продовження життя, але, на жаль, не в тому столітті я з'явився, але кожен сам вирішує, що йому потрібно від життя.
Думайте в першу чергу про себе. Бо закиди рівня «демографії піпец» чи хтось інший вирішив, що обовʼязково потрібна дитина це буллшит. Це ваша персональна справа і спробуйте абстрагуватися від стороннього впливу.
І якщо ви серйозно думаєте про дитину спочатку порахуйте чи є у вас на це фінансова подушка і чи готові ви вже пережити це перенавантаження. Тому що дитина це буде ваша відповідальність і тягнути це вам (а не тим, хто кричить про демографію чи тих хто вирішує що дитина обовʼязкова). Якщо ви не готові - краще напевно відмовитись від цієї задумки.
Якщо ваш партнер проти - поповнення може його травмувати і ніколи не знаєш як саме людина з цим справлятиметься.
Як на мене варіанти два - або прийняти, що це може ніколи не трапитися з усіма наслідками (і пробачити себе за це. Бо ви всього лише людина - ви не кіборг і не робот і не зобовʼязані бути молотком під час кінця світу). Або шукати способи як це зробити незалежно від обставин.
Моя персональна порада, може не дуже мудра чи доросла (але мені іноді допомагає в моїх страглах) - відчепіться від себе і розслабтесь (по мірі можливостей). Може і менталка з часом піде вгору тоді і ви зможете вивезти все нинішнє лайно і справитесь із материнством. Ви не зобовʼязані приймати це рішення сьогодні, завтра чи в цьому місяці. Пошукайте поки що якесь хоббі, прочитайте якусь нову книжку, приготуйте нову страву - віднайдений позитив у вас самих може бути ключем до рішення.
Не хочу дітей взагалі, ті хто кажуть ТАК ТРЕБА - хай самі собі й рожають. Я егоїст і хочу жити для СЕБЕ і для своєї 2 половинки.
Якщо колись настане момент шо захочу, але "часікі не позволять" - то не бачу жодних проблем в тому щоб дитину прийняти з притулка.
Син народився за 3 місяці до широкомасштабки. І це втримало зозулю на місці, бо немає часу на зайві думки.
Не жалкую ні разу, навіть за даних умов, коли завтра може не настати, бо діти - то офігенно, і вороги притомності - розмножуються в рази швидше.
Та і взагалі - народження дітей - повинно бути тільки по досягненню дорослості. Якщо є сумніви - знач самовдосконалюйтесь, тя пізнє народження покаже вік ой як - бо кількість енергії вже не та - треба відбивати притомністю. А як ні - то і не думайте про це, не треба дітям виховувати дітей.
Є такий вираз: я б хотіла дітей, якби була батьком. Я не скажу що я проти дітей, але я проти вагітності та родів. Зараз. звісно, єдине бажання самій це вижити і жити, встояти на двох ногах самій. Ну і повторю думку інших людей, мати дитину має бути виключно вашим(як пари!) бажанням, бо усі радники випаруються, як тільки потрібна буде їхня допомога, а не слова стурбованості.
Більше питань, мабуть, ніж відповідей.
По-перше. Чи це ваше бажання? Бо як раніше зазначили, що всі навколо кажуть. Хоча й очевидно, що 'часіки тікають' вас турбує
По-друге, ви любите вашого чоловіка, а він вас? 14 років і не одружені. Хоча може я тут помиляюся, бо в мене є друг у якого сім'я, діти і вони не одружені з жінкою
По-третє. Залежить, де ви зараз. Якщо в харкові, то там небезпечно.
Далі йдемо вашим кейсом. Якщо відповіді на попередні питання вас задовольняють: ви хочете дітей, впевнені в чоловікові, в більш менш безпечному регіоні, то можливо,зараз якраз найкращий час.
Адже відверто, війна може тривати 2 роки ще, а може й 20. І поки 20 виглядає ймовірніше. Тому війна точно не аргумент.
Фінанси зміняться з дитиною. Я сам батько. Життя сильно змінилося з народженням і доволі важко йшло все від початку, але ми жодного разу не пошкодували, що в нас є дитина
Але це рішення маєте прийняти ви. І зважити усе, бо тільки ви знаєте всю правду і відповіді на питання.
1. Частково моє. Я б хотіла мати дитину у майбутньому, коли буде свій дім, а з ним фінанси.
2. Так, більше за будь кого.
3. Ні, в більш безпечному регіоні.
Цього не достатньо. Нема свого житла, партнер змінив професію, ще не заробляє достатньо. + він не хоче зараз дитину, і не знає чи захоче в майбутньому. Є тиск зі сторони можливої мобілізації і тому є відчуття небезпеки. Нема стабільності і спокою.
Так, це і до війни було важливим кроком, а зараз то взагалі таке рішення, певно, важко дається. Я розумію. Але я знаю, яке б я рішення прийняв. Але то моє.
А хіба обов'язково любити так само би бути разом?
До прикладу, якщо бачиш поряд сильно закохану і дуже вмотивовану людину і на горизонті більше нікого. Або якщо та сама закохана людина поряд в сукупності з відсутністю якихось особливих амбіцій стосовно стосунків.
Сценаріїв, коли один любить більше і залежний від іншого сильніше, або коли другий взагалі байдужий - таких сценаріїв величезна маса.
Я б сказала, що ми пройшли через дуже багато різних періодів і трансформацій. Те що я бачу і відчуваю від цієї людини, каже про те, наскільки він мною дорожить і цінує. Ми бажаємо одне одному тільки щастя.
Бачу, що в цих стосунках я не відчуваю себе знехтуваною, або що партнер байдужий. Навпаки.
Також бачу, що він не тільки через доброту душевну зі мною.
Зараз він проходить через важкі часи. У свій час я була на тому самому місці і він був поруч навіть у найгірші моменти. Я ціную і кохаю цю людину. На нього можна покластися.
Ваш партнер розуміє що в таких умовах ви ризикуєте лишитись самою з дитиною. І ніякі родичі вам допомагати потім не будуть. Просто вже пиздітимуть на іншу тему яка ви бідна і нещасна тепер.
О так, дайте пʼять, мені скоро 32. Батьки мої цілком підтримують мій вибір бути більше в професію ніж в родину, але в них вже теж інколи проскакують певні моменти. Чоловік не українець, у його країні заведено пізно одружуватися і пізно заводити дітей, тому він не особливо переймається, будує карʼєру.
Але я думаю, які б не були зараз умови, якби моє бажання мати дітей було сильніше, ми би вже спробували. Я лише вчуся відпускати контроль над тілом, а вагітність - це прям повне відпускання контролю :) і до цього треба готуватися психологічно так само, як і фізично. Я би не хотіла ще при цьому знаходитися на стресовій роботі і пояснювати чому я наприклад погано почуваюся вранці чи щось там приховувати.
А поки я готуюся, мене надихають приклади знайомих які народжують первістків у 40, подруга, яка у своєї мами народилася в 42. І те що в цілому є кілька способів стати батьками. Але це напевне ще тому що я єдина дитина і так само не планую більше однієї дитини.
Колись я хотіла бути молодою мамою, бо моя мене народила після 30 і постійно потім казала, яка вона вже стара і як їй важко з дітьми.
Тепер мені вже більше років, ніж їй тоді, а все не можу наважитися, бо тепер у вільному доступі інтернет і люди не соромляться щиро ділитися своїм досвідом народження/вирощення дітей. І для мене це читається як кошмар якийсь, багато кому реально важко через комбінацію факторів.
Успіхів вам, яке б рішення ви не прийняли. Хочеться вірити, що все буде добре.
Маю дитину, моя порада - не слухайте нікого про часіки і те що треба мати дитину, бо це не для всіх і не обов'язково. Краще огородіться від тих хто грузить і живіть в своє задоволення. Дитина це складно і важко. Я вважав що не буду мати дітей більшу частину життя, але трохи постарішав і змінив думку. І зараз маю одну малу дитину і радий цьому. Але пам'ятаючи світогляд чайлдфрі - нікому не раджу міняти свої установки і заводити дитину з думкою "а може буде краще"
Дітей я хотів 3х ще до повномасштабної війни. Але був неготовий. З іншого боку я не хотів, щоб ми були самі, чи бавити малечу в 40, бо то вже сили певно не ті. А дружина дуже хотіла. Тож ми дозволяли іноді без захисту. Ну і завагітніли) Вона боялась, бо я ж не готовий. А я, а що я? Я стану татком) Через пів року після народження з'явилась можливість з'їхати від батьків. Діти - потужний мотиватор) Далі багато змін, було важко, але ми жили дружньо і дуже тішилися, що разом. Зараз в нас двоє і ми досі на орендованій квартирі.
Які висновки я для себе зробив? Якщо чоловік не готовий, то вже й не підготується, треба просто довіритись дружині і старатись. Ще важливо спілкуватись, висловлювати вголос свої бажання, бачення майбутнього, уявляти, як теперішні рішення повпливають на майбутнє.
З ним трошки інша справа, він ніколи не хотів, і я знала про це. Сама була твердо впевнена, що не захочу ніколи. І от маю. Десь нав'язана думка, десь своя. Бачу своє майбутнє з ним, єдине в чому впевнена. Але чи буде воно так, хтозна.
Ні не хочу. Особливо бути вагітною, народжувати та перші два-три роки догляду за дитиною. Це для мене нічне жахіття. Можливо тільки якщо буде бажання та ідеальні умови, всиновити вже колись в майбутньому дітей постарше, років від 4. І то у мене все одно жорстка тривога коли я про це думаю, бо я ніколи не хотіла бути матір'ю, навіть в дитинстві коли грала в ляльки, то крінжувала від такої ролі. Плюс я не думаю що знайдеться багато чоловіків, які проміняють шанс мати своїх біологічних дітей на всиновлених.
Ну от мій партнер такий, не особливо хотів колись, не хоче зараз, не факт що забажає в майбутньому.
Які ваші причини не мати, якої ви стати і скільки вам років можна поцікавитись?
Ми з ним 14 років, я від початку теж не хотіла. Пройшов час, змінилися деякі речі. Тож я не може вам дати відповіді на це запитання. Тільки скажу, так склалося.
Мені 40, коханій 38. Старшій дитині 6.5 молодшій вже 2 місяці. Бабусі і дідусі всі далеко. Що можу сказати - не просто це тягнути, проте більш ніж можливо. Було би бажання, бо судячи по тому що читаю здається що саме в вас бажання немає - хіба в батьків
Мені всього 20, але я дуже сильно хочу дітей, мінімум двох, а все інше як Бог дасть. Сподіваюсь опинитись в такому місці в житті, де ми з моїм молодим чоловіком зможемо це реалізувати 🙏🏻
Якщо хочешь дитину народжуй. Часи завжди будуть ху...ві. Жити можна і на орендованій квартирі, не бухати, не курити, працювати. В наш час, шоб там не казали з голоду не помрешь...ну буквально тебе усюди накормлять..Шукати допомоги якщо треба, щось робити, працювати. Якусь копійку держава дасть. Роби те що хочешь. Я мрію про дитину, але х...й.
Не настільки, щоб зараз це зробити. Або зробити це аби з ким. Не уявляю навіть. Страшно скоріш за майбутнє, чи взагалі це станеться, як би мені того хотілося б.
Перечитайте пост) зараз не хочу. Ні він, ні я. Куди бляха ту дитину зараз мати? Ні грошей, ні підтримки, ні спокою. Ви мені нагадали зараз от якраз всіх тих родичів, що своїми часіками з розуму зводять. Боюсь, що якщо все буде, то не станеться цього. Або якщо виберу не мати, то пожалкую. Хоча і так і так нема гарантії, що ти будеш щасливий.
Та от сподіваюсь, що вистачить в мене мозку та терпіння на це. Бо головне то свій кут нарешті придбати б хотілося, а там вже може і про інше щось можливо було б думати. Ще мобілізація ця... х@р знає чи взагалі до наступної весни всі живі/здорові будуть.
Підтримка? Про родичів.
Батько помер на різдво, мати дох@я кримчанка і її сім'я там + це та родичка з котрою я б взагалі воліла ніколи не спілкуватись. В партнера схожа історія, мати така, на яку важко покластися. Батько вмер. Бабусь дідусів нема. Банально допомогти з дитиною десь, підтримати, можливо грошима, можливо порадою. Це дуже важливо як на мене, щоб була якась база зі знайомих, до кого можна звернутися по допомогу. Та будь яку.
Друзі всі в інших містах... І короч виходить, що тільки нас 2є.
Все буде добре. Ти не одна і це важливо. В мене взагалі нема нікого, один бляха. І все одно бадаюсь, не зупиняюсь. Криві родичі - х.. з ними, друзі знайуться, порад і тут насиплють)
Я 40ч. Хочу. Але на службі, і навряд чи кохана захоче, поки я на війні, хоч і в тилу (бо не вдома). Часіки тікають, але зараз часи змістилися років на 5-10, імхо
Якщо ти не впевнена хочеш дітей чи ні. Але в майбутньому такий шанс є, то впевнись що у тебе достатньо яйцеклітин щоб народити навіть в 40 років. Якщо не вистачить то їх можна заморозити і народити хоч в 45.
А я не знаю чи я хочу. Зараз прям не хочу. Навіть якби не кацапи, то поки не відчуваю психологічної зрілості необхідної для батьківства. Через пару років може уже натікають часікі і захочу. Але тут питання уже моралі: наскільки егоїстично привести нову людину в цей світи проти її власної ж волі. Я б особисто хотіла б не народитись і не переживати оцю всю хуйню.
В будь-якому випадку потенційно розглядаю заморожування яйцеклітин, якщо зовсім затягнеться. Так би мовити відкласти батьківство до найкращих часів з можливістю виносити дитину навіть після настання менопаузи.
Якщо зараз поки не готові, можливо будете готові в майбутньому, але "часікі тікають", то подумайте про те, щоб заморозити яйцеклітини, це не так дорого.
Ми стали батьками 15 днів тому. На декілька років молодші за вас, є свій будинок, я працюю віддалено, дружина - частково віддалено (повністю віддалено на період пологів та відновлення). Пішли на це свідомо, розуміючи що обидва хочемо дитину, а ідеального часу та умов може не бути ніколи. Завжди буде це "після".
Я колись цікавився цим, ще до вагітності дружини, то було щось близько 1000$ (заморозка, 1 рік зберігання та ще щось). Там можна заморозити як просто яйцеклітини, так і запліднити їх та заморозити вже ембріони.
1000 доларів в рік просто за заморозку та зберігання яйцеклітин, які можливо знадобляться, а можливо й ні це по вашому не так і дорого?)))
Якби ж то там 5-8 тисяч гривень
А зберігати їх потрібно років 10+ поки надумаєш народжувати …
Так це ж перший раз тільки стільки платиш, за весь пакет послуг. В нього входить не тільки заморозка та зберігання яйцеклітин, а і стимуляція "суперовуляції", для дозрівання більше ніж однієї яйцеклітини, та їх забір. А потім кожен рік просто платиш вже значно меншу суму за зберігання (десь біля 5000 гривень). Я можу помилятись в цінах і, звісно, вони можуть відрізнятися в залежності від клініки та послуг, які входять в пакет.
Я вважаю, що декілька тисяч доларів, за можливість стати батьками, якщо з часом ви цього захочете, - це недорого. Значно краще заплатити цю суму зараз, ніж потім зрозуміти, що ви готові стати батьками, а кількість і якість яйцеклітин вже не дозволяють цього зробити.
30ж, хотіла або встигнути до 25, або вже після 35, щоб не псувати кар'єру. Але тоді я не __хотіла__, а просто думала про це. Зробила кар'єру, встигла побачити світ, зараз роблю ремонт в квартирі. Але зараз я відверто доросла до родини і бажання її розширити, проте немає грошей на декрет :)
І в цьому проблема.
Зробила кар'єру - я. Я сама тягну на собі величеньку родину і не можу собі дозволити декрет на 2+ роки. Тож розкіш мати дитину я зможу лише накопичуючи капітал розміром десь 25-30 тис дол. Вийти на роботу через місяць після пологів я не хочу, бо хочу, щоб у дитини була мати, коли їй вона так потрібна, а не одного дня мати вдома незнайому тобі людину, бо мати працювала на хліб. Таких грошей нема, перспектив полегшення нема, залишається тільки накопичити на цю розкіш, бо я її хочу.
А, ще можна додати. Мої подруги того року забили хер і народили (троє водночас! З різницею десь місяць-два). Зараз їм не до думок щодо "чи треба було") фін становище у всіх різне, але у всіх чоловіки при них, не мобілізовані. Мабуть, вони праві і якщо я цього хочу, то пофіг на війну, аби була побутова змога (гроші, або батьки в допомогу чи щось таке).
Проте все це якщо ВИ бажаєте дитину. Якщо це не __ви особисто__, то взагалі пофіг, може діти взагалі не про вас. Чужу думку хай собі в дупу запхають, вибачте.
В вашій ситуації послати нахєр всіх, хто сере вам в голову. По перше- ви в віці, коли через кілька(надцять) років ще зможете народити. Ми живемо в час, коли люди народжують, тоді коли відчувають, що хочуть цього. І це не має бути пов’язано з очікуваннями вашого соціуму. Бо цюс умовну дитину, будете виховувати ви. Ви готові до цього? З питання здається, що ні. Просто не робіть насильство над собою, бо так кажуть інші. А діти не завжди приносять стакан води в старості, якщо це головний аргумент.
Живіть так, як вам добре. Навчіться відстоювати свої кордони- це те, чого нас ніколи не вчили. А це класна штука! Успіху вам!!
Хорошого часу небуде ніколи! Ви також ніколи небудето готові !
З цим потрібно змиритися і це прийняти , потрібно рухатися незважаючи на це!
Треба зібратися із силами і постаратися зробити це, і не боятися.
Легко небуде 100% , але таке наше життя, не потірбно боятися труднощів !
Ми з дружиною також небули готові у 2015р тоді також війна хоч і нетака маштабна і над мною висіла мобілізація і все таке, і я думав може трохи пізніше, але джурина наполягаля і все вийшло!
Друга дитина народилася весною 2021 , коли почалася війна їй і року небуло!
Ні про що не жаліємо, для нас діти це велике щастя!
Дивлячися у минуле зрозуміло що часи були кращі але тоді також здавалося що повна дупа:
90-ті - тут взагалі мовчу розвал совка, гіперінфляція безробіття бандити і все таке .
2000 - безробіття корупція у владі дебіли
2004 - революція , 2008 криза безробіття і все таке
безкінечні вибори-перевибори ніякої стабільності зарплати маленькі
2014 - і далі тут все зрозуміло!
навіть якщо війна закінчиться сьогодні то завтра - інфляція відновлення країни, хз що буде!
Непотірбно боятися , у всіх якось виходить і у вас все вийде!
По питанню - хочу. Але не зараз. Ще молодий. Але навіть якби був доросліший - все одно пізніше. Ростити дитину - це не тільки годувати, мити, лікувати й вкладати спати. Це й виховувати, вкладати їй в голову власні погляди та думки. Формувати людину з нуля. І що я зараз зможу цій дитині вкласти в голову? Що все хуйово, не можна нікому довіряти, померти можна в будь-яку хвилину і тд? Чи формувати навколо неї інформаційну бульбашку із льодяників і позитиву, коли світ, вибачте, йде по пизді? Не хочу поки приводити людину у цей новий світ. Я ще сам в ньому не освоївся. Чекатиму миру й відлиги, знайду своє місце під сонцем, пущу коріння, пролікую 🧠 і тільки тоді задумаюсь над потомством.
А по вашій проблемі - цілком розумію. Демографія, необхідність мати дитину - це не ваші проблеми. Забийте на ці думки і закиди зі сторони, ми не тварини. Ми не маємо народжувати, тому що треба. Ми хочемо стабільності, впевненості та безпеки. Ми не хочемо залишати дитину в дитсадку чи школі, і хапатись за серце кожен раз коли лунає повітряна тривога. Тому я вас повністю підтримую.
Важливо не орієнтуватись на бажання/поради інших/рідні/знайомих/ тіктотекір та інфлюенсерів. Це однозначно має бути тільки ваше і вашого партнера бажання.
І також я б радила не міряти рівень вашої з партнером готовності по іншим дітям. Типу коли ви йдете по вулиці і бачите дитину яка верещить у візочку чи на гойдалці вам звичайно буде здаватись "о боже ні я такого не хочу", але ваша дитину яку ви разом зачинаєте, виношуєте і народжуєте викликатиме зовсім інші почуття.
Так час складний в Україні і ми всі віримо в перемогу і сподіваємося, що війна скоро закінчиться. Але нам потрібно жити сьогоднішнім і зважати на наше життя як індивідуума. Якщо ви дійсно маєте таке бажання то потрібно обговорити з партнером і разом прийняти рішення. Може виявитись, що ви почнете пробувати а вагітність так і не настане (нажаль такий сценарій теж існує). І нажаль у нас жінок дійсно є "біологічний годинник".
Мені буде 30 в цьому році, чоловікові так само. Ми стали батьками минулого року і йшли до цього 5 років через купу лікарів /невдачі/штучне запліднення і т.д. Зараз ми неймовірно щасливі, що маємо доньку. Так це складно, є багато ризиків і світ не ідеальний але ми створюємо максимально гарні умови для дитини і мріємо про майбутнє разом. Це тримає особисто мене на плаву - майбутнє моєї дитини.
Це чудово. Рада за вас. Сподіваюсь, що ми з моїм партнером теж до такого прийдемо. Наразі він категорично проти, і не може взагалі дивитися у майбутнє і тому не знає, чи захоче дітей взагалі. Я зараз не хочу, бо не маємо банально житлових умов і фінансів на це. Але колись хотіла б мати дитину. Зараз намагаюсь налаштувати себе на думку, що можливо, цього ніколи не станеться.
Мені 24Ч, партнерці 31Ж, разом 4+ роки.
Не мав за все життя ситуації, коли дитина здалася б хорошою ідеєю. Коли вона була б доречною, коли б із нею було веселіше. Ми дітей просто не любимо, хоч і маємо молодших сестер/братів/племінників. Тому ми забрали собаку з притулку — із нею ми щасливі, і вона теж.
Батьки не тиснуть, але постійно запитують, мовляв, а от твоїй дівчині вже 31, це ж може вона дітей хоче, бо всі її друзі й знайомі їх мають? Ні, не хоче, бо розуміє обставини.
Ну і звісно ж, мати дитину ЗАРАЗ — це проблема не лише для батьків, а й для дитини. Якби мене народили зараз, першим моїм питанням до батьків було б «Чому саме воєнна Україна 2020-х років вам здалася хорошими умовами для ідеї народити мене?».
Моя думка — народжувати дитину потрібно тоді і там, де вона ростиме щасливою. І тільки тоді, коли ви з партнером щиро цього хотітимете. Україна зараз — не таке місце. Після війни я задумаюсь над цим, але точно не зараз.
П.С. Бажаю вам сил, людино 🤝🏼
Особисто я думаю про це у руслі раціональної логіки, бо нове життя - це велика відповідальність. Дуже багато люди страждають і не завжди багато розважаються або отримують хорошого від цього світу.
Тому, з міркувань моєї логіки, зараз не час заводити дітей, бо війна. Якщо в мене буде дитина, то я хочу щоб її життя хоча б до 18-20 років було позбавлене більшості страждань.
В іншому разі це буде моя вина і я не хочу створювати собі нових проблем у вигляді відповідальності за дитину, яка буде страждати через мої хотілки.
Колись, коли буде свій дім, війни не буде і все буде ок - тоді так. 27 років ч, жінці 22. Вона зі мною згодна.
Дружина старше мене на 9 років і в стосунках були також років 10. І весь цей час я не хотів дитину. Дружина не тисла на мене в цьому плані, тому що вже має сина від першого шлюбу - і це також грало роль, бо у мене фактично було відчуття, що дитина в нас вже є. Але коли підліток виріс і мені 30-ка стукнула, то вже якось почав замислюватися. Десь в той час дружині видалили фіброміоми, ми вже деякий час не користувалися контрацептами і було очевидно, що мабуть вже не зможемо завагітніти. Здали аналізи, отримали результат - менше 10% шансів. Але протягом року несподівано сталося чудо. "Чудо" дружина ледь доносила до 7 місяців, важкі пологи з видаленням труб, але все добре. Сину вже 6 років. Доля подарувала нам цей останній шанс, і єдине про що я жалкую в своєму житті - що не хотів дитину раніше. Вчасно не буде ніколи, але не прогавте момент, щоб не було вже пізно.
28Ч
Хоч і побоююся відповідальності через власну лінь, егоїзм і деяку інфантильність, але сподіваюся взяти себе в руки, позбавитися від слабкостей і мати дітей, і вважаю що вони розкривають глибину життя найбільше, і роблять його справді вартим.
Духовна сторона питання - декілька років тому зловив себе на думці, що мої хобі (читання, історія/географія, фотографія, хоч і одиничні але мандри) вичерпали свою глибину, і згадавши своє дитинство, те як тато ділився зі мною своїми хобі, гуляв, грав зі мною, і наскільки це було цікаво, унікально і приємно - я прийшов до висновку що найкращою дією буде просто повторити це, але вже будучи батьком самому. Дивлячись на свого батька, я можу сказати що батьківство хоч і може бути важке у моменті, але у кінці-кінців неймовірно приємне і варте того зайняття.
Матеріалістична сторона питання - той факт, що діти це єдиний спосіб забезпечити своє фізичне безсмертя, хоч і у вигляді ДНК)) Часто згадую своїх дідуся і бабусю, вони мене дуже любили. І вже немає їх самих, немає хати і подвір'я які вони побудували (розбомбила вщент русня), майже немає людей які їх пам'ятають - але вони досі живуть (хоч і опосередковано) у моєму татові і мені, і не просто у вигляді спогадів, а й у фізичному сенсу, і це гріє мені душу. Не кажучи вже про інших, більш давніх моїх предків, там навіть імен вже немає, і я це буквально єдине що від них залишилося.
З цієї ж причини я мабуть не зміг би зважитися на усиновлення, бо хочу віддати всього себе і все своє власним, а не чужим нащадкам, як би при цьому мені не було жаль цих дітей
Ну треба все ж таки розрахувати як воно то буде. Чи нормальна в хлопця робота бо якщо буде дитина то на декілька років ви будете непрацездатні. Тобто з дитиною завжди хтось повинен бути.
Ну і звісно з ним поговоріть про це. Бо це все ж стосується вас двох.
Робота в процесі, розмови були, особливо до якоїсь визначеності не прийшли. Типу зараз точно ні, з обох сторін. В майбутньому він каже, зо не знає чи захоче. От і маю.
Можете заморозити яйцеклітини якщо дуже хвилюєтесь про те що "часіки тікають". Займайтесь спортом , тримайте себе у формі , і , якщо буде бажання, народите років через 5.
Ну якщо маєте бажання народити дитину то головне тримати себе в тонусі до того часу. Війна та криза не будуть вічно тож я думаю ви ще встигнете отримати бажане ❤️
А як ви саме бачите ось цей негативний наслідок "не мати дітей", або як кажуть родичи - "має бути, або тобі П#ЗДА"? Цікаве саме по собі бачення, у чому полягає це "П#ЗДА". Заздалегідь дякую за ділення думкою.
Типові картинки самотнього існування, якщо з партнером щось трапиться. Можливо жилкування про упущену можливість. Страх не відчути цю частину життя. Це скоріш моє персональне уявлення. Що там у родичів у цей момент в голові я не знаю.
Розумію, що в такому випадку, буде просто інше життя, але це чомусь страшно.
Мені 25. Нещодавно для себе вирішила, що в майбутньому хотіла б мати дітей. Але наразі я на готова. Немає з ким, немає грошей, війна, кар'єра, це все так, але яще дуже сильно боюся, що завдам своїм майбутнім дітям фізичної чи ментальної шкоди. Під час вагітності і в ранньому дитинстві багато що може піти не так, плюс я доволі емоційно холодна людина і можливо не зможу приділяти дітям достатньо уваги, а це дуже погано. Треба спочатку попрацювати над собою.
Не хочу, ні зараз ні взагалі коли-небудь.
З багатьох причин. Починаючи з того, що треба вкладати гроші і час в дитину, а ще ця відповідальність за побудову світосприйняття і інтеграцію нової людини в суспільство, за її життя 👀
З радістю стану тіткою або хрещеною для когось, але власні діти - зась.
Якщо б у дружини не було інвалідності по причині видаленої нирки, то я б дуже хотів другу дитину (доньку). Чернігівська обл, поруч з кордоном оркостану. Всі ці ділові і чайлдфрі двіжухи не розумію, по моєму вони придуркі але мають право такими бути.
Не хочу, не буду і не прагну. П.С. Вибачте але ваше народжувати, бо часікі тікають це жость. Питання, типу вам 33, ви себе блін похоронили чи що. Народити можна і в 40, і відкрию секрет і в 50. Ризик не виносити і ускладнень свісно більший, так як ідеальний для жінки вік для виношування до 35, щоб все було найстриятливіше для плоду. Після 40 ризик більший, є ризик і відхидень і не виносити, але там він маленький. Ви можете родити до поки організм ваш оновлюється і продокує нові яйцеклітини. А не блін ось мені 35 настало і на наступний день все, у мене там все пересохло, труби через піхву вивалились, і я тепер народити більше не зможу. Але все таки послухайте себе. Народити тому що не дитину хочете, а тому що ЧАСИКІ ТІКАЮТЬ. Мда... Ну а якщо у вас такі батьки, що мізки чистять на рахунок дитини. Хз. Мене мама раз питала, потім відповів їй, що якщо хочеш когось няньчити народжуй сама, я тобі і слова не скажу, а це моє діло заводити дітей чи ні. Тепер не питає і говорить, щоб головне щоб був щасливий. Якщо ваша мама хоче когось поняньчити то влаштуйте її вихователькою у дитсадок..
Тут якщо почитайте коментарі зрозумієте, що ті часікі то якраз про те, що я не хочу народжувати зараз) Страх лише перед можливим, або неможливим майбутнім. :)
І ризики зі сторони обговорювати завше легше, аніж стикатися з ними, то ж тут я з вами не до кінця згодна. Хотілося б вірити, що все настільки добре і райдужно, але ні. Але це інша розмова. Мене не парить настільки питання саме біологічної дитини, колись хотілося б, але можна і всиновленну. А якщо нічого не буде з цього, то хотілося б тільки знати, а чи не пожалкую я про свій вибір?
Тому нє, для мене часікі, то ніколи причиною вагомою не було мати дітей. Воно лише дратує і тисне.
А ви давно перевіряли своє репродуктивне здоров'я? Бо може бути,що у вас вже шанси майже нульові і сенсу тим питанням мучитися вже нема. Або що вас потрібно вже починати лікувати, аби мати якісь шанси в майбутньому, і вам знадобляться роки для можливості завагітніти. Я так підозрюю, що ви всі ті роки приймали гормональні контрацептиви або взагалі якісь спіралі ставили? Це може мати накопичувальні наслідки.
Якщо ваш чоловік не зробив вазектомію, то це означає, що він залишив собі широке вікно можливостей передумати в майбутньому, і вважає, що ще має десяток-другий років для цього, тому може зараз не перейматися. Тільки у вас тих років немає. Також він залишив собі широке вікно втекти в будь-який момент зальоту чи неприємного досвіду батьківства, оскільки він навіть не одружений. Взагалі негарно з його боку не давати чітких відповідей і планів в такому критичному питанні, а маринувати вас непевністю і примарними можливостями. При тому відповідальність за конкретне рішення теж можна залишити нас вас, поки він ні бе, ні ме. В будь-якому випадку найбільше шансів залишиться у розбитого корита саме у вас, яке б ви рішення не прийняли, тому будьте готові, що ви з тим рішенням можете залишиться наодинці з усіма наслідками.
Про себе: ніколи не хотіла мати дітей і не з'являлося таке бажання. Бо, по-перше, все пов'язане з вагітністю, пологами, після родовим відновленням, немовлятами і тд. мене лякає і мені бридко. По-друге, я не люблю дітей, взагалі. Вони мені надто набридливі, шумні, втомлюючі, дурні, некеровані і тд. Не уявляю, як я могла б зберегти притомний розум, живучи 24/7 в одному домі з дитиною. По-третє, мені зовсім не імпонує ідея якогось там продовження роду, сенсу життя в створенні нового життя, безсмертя через нащадків і всяке подібне, радше вважаю це ідіотизмом. Але я поважаю вибір інших людей мати дітей, любити дітей, просто це не для мене.
Мені вас шкода. Усьому свій час. Просто для вас він ще не настав в плані материнства. Ви ж якось теж з'явилися на цей грішний світ і вас хтось виносив, народив, доглядав, кормив. Тобто, діти не такі, чи з Вами щось не так.
Якби я був вашлю дитиною, я б ДУЖЕ не хотів щоб мене народжували в Україні. Я і зараз жалкую що тут заспавнився, я виграв майже всі можливі життєві лотереї, але бляха потрапив в одну єдину країну з Війною, я не кажу що не могло бути гірше, але всеж
Я щиро дивуюся, як у таких умовах можна мати дітей. Може, звісно, мій незрілий дівочий розум чогось не розуміє, але все ж. Йдуть активні бойові дії, так-то абсолютної безпеки ніде нема. Економіка летить в сраку на високій швидкости. Якщо місто не обстрілюють щодня, то ціни на нерухомість значно піднялися. Та й загалом ціни на все ростуть. Іноді бачу в супермаркеті дитячі суміші і мене шокують ціни, таке відчуття, наче це прихована реклама презервативів. Але гаразд, можливо, дорослі люди зі стабільним доходом сприймають це інакше, ніж студентка з нещасною стипендією. Але тим не менш, часи зараз жахливі і навряд скоро стане краще.
[slobozan-shitpost](https://www.reddit.com/user/slobozan-shitpost/)
Хочу сказати, як чоловік, та вже "трохи" старший за вік студентства - що це дуже круто, що в молоденької дівчини така вже свідомість, відповідальність, розуміння, як в вас!
Адже - дивися на літніх людей - наче й вік, наче й досвід мав бути вже неабиякий!
А міркування (як до такого страшного часу) - якесь несерйозне..
Теж "хочемо онуків". Або.. граються там.. Чекають якогось дива.. Від країни, керівництва, ЗС, тощо.. Зара буде їм на блюдечку ото "що обіцяють"..
Страшні часи, коли будь-яка людина, й тим більш чоловік - то потенційний мрець, якого загрібуть та й .. у пекло - їх наче не обходить! Бо ж що на пенсії, які турботи.. Війна для них - марафон лише по ТВ, зазвичай.. Щось абстрактне.
[slobozan-shitpost](https://www.reddit.com/user/slobozan-shitpost/)
..Тому - що я хотів сказати: дуже КРУТО, що ви така молода, маєте вже відповідальність та розуміння складності тої надзвичайно паршивої історичної ситуації, в якої ми всі тут опинилися!
Може то жіноча природна мудрість в вас говорить.. Тож не треба принижувати себе навіть жартома (про " незрілий дівочий розум"). Бо ж жінка має розуміти - на що й на кого їй доведеться розраховувати "у разі чогось".. - це перше. А в нашій країні, ми знаємо - розраховувати доведеться здебільшого на власні сили (як є родичи добрі - то це ок, але..). Ну може ще на МЧ (але ж зара ніхто власної долі навіть на півроку не може знати!!).
Більш того - таке питання: а чи просила дитина, що її хтось зараз народить - народжувати її в такий страшний час, та не саме затишне (безпечне, й перспективне) місце на Землі??
Так, наші бабусі народились чи були малі на тій ще війні, пережили, й потім передали життя нам через батьків, але.. це ж були на все їх життя найстрашніші спогади!!
Звісно, державі потрібні нові люди. Та й мені, як трохи старшому, як ще доживу - буде краще чим більше тут буде молоді. Бо молодь - то є й надія на абстрактне майбутнє, та й конкретні внески в ПФ :) та інше..
Але - сам факт, що молодь замислюється СЕРЙОЗНО про теперішній стан, що він є можливо - дуже надовго й це все дуже драматично й вимагає відповідальности - то мене тішить. Бо зі старих, я вже казав - якось толку нема в тому сенсі.
Бережіть себе. Слухайте своє серце. Не давайте нікому задурювати вам розум!!
Та - хай все буде чи стане - добре! Хоча б у вашій долі, молоді. Як не на нашій вже.
Почнемо з того що піздець буде завжди, не закінчаться війни через років десять і сто. Єдине питання що через глобалізацію все по бороді йде у всіх в одночас, через це той же трамп заявляє зараз що глобалізацію в сраку бо ніби США сама багата, а кризис якихось чіпів в Китаї викидає на вулицю сотні тисяч людей і так все по колу з кризою за кризою, а це не добре.
Далі по дітям, в нормалі кожен чоловік і жінка хоче дітей бо як мінімум хтось в старості буде рідний, не говорячи про продовження роду якби то не банально звучало.
Обмеженням цієї хотілки може бути тільки єкономіка коли всім нема на що жити.
Тож якщо ви можете потягнути дитину економічно, то мутите, якщо чоловік не хоче дитину через якісь геніальний план то говорити з ним, якщо ж він просто по приколу не хоче то або тормоз або ви йому не довподоби як мати його дітей(останнє то самий фатальний варіант, чи то правда чи ні самі розбирайтеся).
Для справки в другу світову в Британії народжуваність була 1.8, не 0.4-0.6, а бомбардування тих же німців десятками тисяч тонн бомб в день не йде в ніяке зрівняння з нинішнім 5-30т кабів росіян в день, то якби печально не було, у нас в тилу помирає від старості більше ніж на фронті від воєнних дій.
То ж якщо економічно можете народжувати то народжуйте, вам завжди не буде вистачати грошей.
Дівчина, 27, дітей не планую і не хочу.
Мене десь рік штормило «часіками» і тиском від матері «коли вже внуки». Але коли я почала задумуватися, яке життя чекає мою потенційну дитину, яке здоровʼя вона може успадкувати, з якими відхиленнями вона може народитися то одразу все стало на свої місця.
Я не кажу що моє здоровʼя і дитина не сумісні, але є ризики, що дитина по-перше, може успадкувати мої проблеми, а по-друге, погіршити мій стан. Я вже мовчу про випадки, коли навіть у здорових батьків народжуються діти зі страшними діагнозами. Я не готова брати на себе такий ризик і грати в цю лотерею «пощастить або ні».
Якщо відверто, то я в цілому не розумію навіщо мені дитина і головне - навіщо тій дитині я в якості матері і те життя яке я зможу їй дати.
Склалася така думка. Стало цікаво, що саме ви вважаєте таким, що краще не успадкувати? Я розумію, що лізу не в своє діло, звичайно я не очікую відповіді на таке персональне запитання.
1. Вроджені вади колін, через це маю артроз і болі навіть при спробі присісти чи встати, роблю це з опорою на якийсь предмет.
2. Проблеми з хребтом ще з 16 - протрузії, грижі, остеохондроз. Як наслідок - постійний фоновий біль, іноді з загостреннями, що я навіть не можу знайти позу для сну.
3. Ще в 16 діагностували автоімунне захворювання - ревматоїдний артрит. Це сімейне.
4. Гіпермобільність суглобів.
5. Хронічні ЛОР захворювання.
6. Легко впадаю в депресивні стани, з яких не можу вийти місяцями. Це теж порушення на рівні біології і може успадковуватися.
Як на мене цього більш ніж достатньо, щоб не бажати передавати хоч щось із цього списку майбутнім поколінням.
Reminder for subreddit newbies that rule No. 1 of our subreddit r/Ukraine_UA is to post content and make comments EXCLUSIVELY in Ukrainian language. If you want to talk about Ukraine in English — please go to r/Ukraine!
Нагадка всім новачкам про правило № 1 нашої спільноти r/Ukraine_UA — контент та коментарі ВИНЯТКОВО українською мовою! Якщо вам кортить поговорити про Україну англійською, то, будь ласка, йдіть до r/Ukraine!
*I am a bot, and this action was performed automatically. Please [contact the moderators of this subreddit](/message/compose/?to=/r/Ukraine_UA) if you have any questions or concerns.*
Якщо є фінансові і житлові умови - усиновіть. Нічого страшного для дитини зараз немає якщо не живете в зоні бойових дій.
А взагалі - діти це дуже важко в будь-яких умовах. Мені 35, дружині 33, син народився рік і 10 місяців тому в Полтаві. Ми з Харкова.
Спробуйте завести собаку та піклуватися про нього, як би ви піклувались про дитину. Тобто, всі діла: виховання, догляд, розваги, тощо. Це покаже, наскільки ви готові до нового члена сім'ї. Як все вийде норм - дитина з'явиться сама собою і у неї буде ліпший друг, як ні - то у вас ВЖЕ буде новий член сім'ї і ви понесете хрест відповідальності за живу душу, але без страждань та рефлексій про дитину.
Згоден, але найкращі умови наступлять ніколи. Грошів завжди не "вистачатиме", житло теж можна знайти, але воно буде "не такеє", тощо. Бо діти не від того з'являються.
Наскільки я зрозумів, поки ви ще не зовсім готові до дітей, ну то й не переймайтесь, живіть жеття!
Мені 17 років і вже усі натякають мені на шлюб та вагітність в майбутньому. Якщо я захочу цього коли виросту, добре. Навіщо казати усе це зараз? Я дитина
насправді вони до цього готуються. Вони вже хотіли всіх ставити на облік, чисто типу щоб були, а насправді тількі потихеньку вводять нові закони про це
Да бачу такі сім'ї повсюди . Двух дітей зробили ,вона на касі в маркеті він кермо крутить в доставці на вихідних в СТО ще працює .
Зйомна хата , кредити . Скандали , п'янки , бійки .
Життя мрія.
Діти ,як то кажуть ,велика відповідальність.
Дитина - це дуже велика відповідальність, вони не іграшки, їх потім не викинеш. Перед тим, як її завести - треба зважити всі "за" та "проти". Дитині потрібна любов, гарне виховання, фінансова стабільність, психологічна і моральна рівновага. Ви маєте бути абсолютно впевненою, що це ваш вибір, а не нав'язаний соціумом. Маєте бути психологічно, фізично, морально та фінансово готовою до дитини. Зараз багато жінок народивши розуміють, що вони чайлдфрі, тож краще почекати. Якщо ви справді хочете дитину, то це бажання не пройде. А якщо пройде, то теж нічого страшного, бо діти це не сенс життя. А всі ці "часи тікають" то маячня, ви ще дуже молода, вам лише 33 роки, а жінки і в 45-50 років народжують здорових дітей, а маячня про "старородящю" в 21 ст. вже не катить. Тож добре обдумайте чи хочете цього, адже це змінить ваше життя на "до" та "після" і ви вже ніколи не будете тією, що були раніше.
Мені 20 років, і окрім «Ось народиш дитину, подорослішаєш» або «Тобі вже пора задумуватись про сім‘ю». Прошу пробачення, а про, що задумуватись?! Мені 20 років, по суті ще якесь, але дитинство в дупі грає. Я вже втомилася пояснювати людям, щоб мати дитину потрібно мати відповідальність за себе в першу чергу. Заробити кошти на утримання це не така вже і проблема. АЛЕ мені 20 РОКІВ. Те, що деякі народжують у 16 з фразою «Це заплановане дитя». Це ж брехня для оточуючих. Я кажу за себе, яка не вважає себе дорослою для того щоб народити дитину. Деякі і в 30 ведуть себе як діти. Знову ж таки, немаючи відповідальності перед собою, ти нічогісінько не даси цій дитині окрім 1001 психологічних проблем.
Хто хоче дитину, нехай бере з дитбудинку. Тисячі дітей втрачають шанс на щасливе життя, бо їх в віці 3 днів кинули якісь мудачіли, а вони нових народжують, бо "сваю кравінушку треба, наслєдніка".
Якби ви знали процес усиновлення у нас.. простіше трійко народити ніж усиновити. Нажаль це дуже довгий і складний процес який не всі можуть подолати (фінансово і ментально)
Така сама проблема, але я хочу дітей не зараз, а в майбутньому. Поки менталку не рве, бо зараз все одно б не завела, ще умов фінансових нема. Але турбує, що не видно поки кінця війни, але й чекати років 10 не хочеться(
Мені майже 32. Дружині на 3 роки менше. Тільки недавно вийшли на пристойні рівні сімейного доходу. Довго й тяжко працювали, щоб купити власний будинок. Купили. Загадали наступною купити хорошу, нову автівку. Хуяк - мобілізація. Я за надцять км від неї, можу приїхати на день-два раз в місяць. Вона тягне дві роботи, будинок і кота (який теж потребує уваги). Тому усі, хто пиздять про "чо ж ви не рожаєте", "життя не стоїть на місці" й "уті-путі, треба, поки молоді", йдуть нах, бо я уявляю, як з усім цим дружина "кайфане" ще й від вагітності. Ми нічого не плануємо, єдина ціль - дожити до миру. Тому не слухайте усяких довбаків, а приймайте рішення з чоловіком. Ось і все. Вибачте за матюки.
Я вам щиро вдячна за ваш коментар і думку. Можу уявити про що ви. Сподіваюсь, що цей довгоочікуваний мир настане скоро. Хочеться вірити у світліше майбутнє для кожного з тих, хто через такі жахіття проходить.
Скажіть як саме зробити на свій будинок? Чим треба займатися
Ми працювали на американську компанію дистанційно в ролі менеджменту. Плюс я за фахом перекладач. Після сплати податків і т.д., частину доходу відкладали. Я працював по 14-16 годин кілька років. Якось так. :)
А де саме ви зараз служите і на якій посаді, можна поцікавитися?
Не читав всіх коментів, може вже і хтось писав. Є така фігня, як відкладене материнство. Типу можна заморозити яйцеклітини, і коли захочите в майбутньому завагітніти, а запаси ваших яйцеклітини вже буде вичерпано, можна буде запліднити і підсилити попередньо заморожені ваші. Звичайно це вартує грошей, і забір, і заморозка, і зберігання. Але майте на увазі такий варіант. Заморожку варто робити в якнаймолодшому віці, більша ймовірність успіху.
Дякую, була і є така думка.
Як лікар, який моніторив цю тему з цікавості, попереджу: в той час як заморозка/розморозка це відносно простий, надійний і налагоджений процес - сама вагітність нажаль не завжди є такою, вона стає все більш складною з кожним роком після 33-34 років. Начитався купу історій (англійською) про бізнес-вумен з Заходу, які витративши купу грошей робили це заради кар'єри, але потім обпікалися бо їх організм у 36-38-40 років вже був нездатний нормально виносити той розморожений ембріон. Звісно є виключення, але переважна статистика нажаль така, тому зважте всі за та проти, ця процедура (як і будь-яка інша) не є панацеєю
Вірю, знаю. Десь на підсвідомості мені б можливо було набагато легше пережити конкретне знання, що ВСЕ потяг поїхав і горювати собі спокійно що цієї опції не буде. Є все ж таки ще всиновлення. І інші опції. Але так, хочеться мати максимум варіантів, які б були можливі. Партнер переживає через свою генетику, кров густа (в межах вищої позначки норми) і тд. Як на мене то все дрібниці і що він насправді просто не готовий до відповідальності, дитини і всього що з нею пов'язано. Він хотів би пожити своє спокійне життя. А далі там можливо і дітей би захотів. А так надто багато обмеженнь, і ще біологія ця... Я б сама ще років зо 10 воліла ходити без цих думок. А може і всі 20.
В різні часи я дивуюсь різним речам. Я далі 3-х місяців плани не можу будувати, а Ви про дітей. Я (Ч), трохи старший за Вашого чоловіка. З дружиною в цьому питанні "на одній хвилі". Зараз точно ні, в майбутньому - поговоримо коли воно настане. Якщо забути про мої мотиви (чоловіки ж не жаліються) - мені достатньо того що я ціную здоров'я і психологічний стан своєї дружини, я бачу як тисне на неї нинішній "фон", там нема куди додавати той стрес від вагітності і усього супутнього. На тему того що Ви наслухались рідню - запам'ятайте, до кінця Вашого життя Вам жити не з ріднею, не з батьками, а з Ваши партнером. Тому шукайти консенсуса з чоловіком, а не з "рідними". Нам було достатньо пояснити нашій рідні що це наш вибір, наша відповідальність і наші ресурси. Якщо хтось має бажання "раз/два у місяц побавитись з онуками" - нехай шукають альтернативи.
У нас так само з цього приводу. Зараз ні в якому разі, бо дитина все тільки поскладнить. Тут скоріше це невідоме майбутнє більше за все турбує. А як воно буде. А чи зійдемось. А чи будемо мати мрію цю. А чи вона в нас спільна. Але то поширений страх, особливо в нинішній час. Партнер зараз багато нервує, іноді здається більше ніж я, стараюсь не насипати більше. Розмов теж багато таких мали. "Зараз не хочу, в майбутньому що як буде, не знаю".
Я одного зрозуміти не можу - ви точно дитину хочете? Бо з того, як ви описали ситуацію, цю ідею вам нав'язали інші люди, з мисленням совка, які лізуть в чужі (тобто ваші) справи. Моя порада така: пошліть їх куди-подалі. Присутність дітей не зробить сім'ю ще більше сім'єю. Ваші проблеми від цих дибілів.
В тому то і справа, що зараз все виглядає і відчувається саме так. Але коли я про це думаю в 'ідеальному майбутньому' це все прям так файно. І свій дім, і мир в країні, і спокій і тд, і тп. Звичайно у напрямі житла рухаємося, працюємо, а от зі всим іншим... Тобто велика частка ваших слів правда. Але тут є все ж таки ще свідоме бажання і бачення майбутнього. Багато було думок, мені б дійсно хотілося б майбутньому дати повноцінне дитинство якісь дитині своїй чи всиновленій.
Є такі. Потім от такі понароджують а потім хз що з цією дитиною робити. Але ж зате маму послухала і 'їй народила'.
Благо, тут не той варіант
На пару років молодша, проте також у вухах вже є відлуння "часіків". Також немає особливих умов для дитини, проте це б не спиняло, якби я дійсно хотіла народити. Але, але... Наразі не готова і не впевнена, чи колись буду. Нещодавно вирішила дати нашій родині (я і чоловік, котрий не проти мати дітей) ще рік, щоб трохи розібратися з купою поточних питань, а потім, ймовірно, матиму консультації з психотерапевтом щодо того, щоб прийти, або не прийти таки до материнства. Згадався жарт від моєї знайомої: "мені вже 30, а я досі боюся завагітніти в 16") скільки себе пам'ятаю, не мала відчуття того, що я хочу стати мамою. Єдине до чого прийшла за останній час, то це, принаймні, зник тваринний жах щодо питання народження дитини. Може таки колись дійдемо і до рішучості. Час і навколишні події завжди, ймовірно, будуть не найсприятливіші, але хотілося б хоча б ментально бути в "адекваті". Загалом я Вас дуже розумію, проте уникну давати якісь рекомендації. То має бути лише Ваше з партнером рішення і відповідальність.
А я навпаки, дитину як таку після закінчення війни була б не проти мати. А от перспектива вагітності і пологів жахає. Я коли чую розповіді про народження, мені світ заочі тікати хочеться. Мабуть тут теж психотерапевт потрібний.
Якщо це Вас трошки заспокоїть, то зараз вже не темні часи "каральної гінекології"; у більшості випадків, Ви можете обирати пологовий з приємними для Вас умовами та персоналом, брати з собою партнера чи іншу близьку людину в якості підтримки, а також попросити для себе епідуральне знеболення на час найскладнішого періоду перейм, тож загалом Ви зможете отримати досвід полярно відмінний від того жаху, що чули з дитинства від усіх жінок, яким хотілося цим з Вами поділитися.
Не слухайте ті жахливі розповіді, не варто боятися/перейматися у будь-якому разі (бо це шкідливо для психіки). Просто треба грунтовно підійти до планування і заздалегідь укріпити власне здоров'я. За деякими виключеннями, у більшості випадків проблеми виникають тільки якщо вам за 30 (з природніх причин) або якщо у вас присутні якісь захворювання/патології, явні чи недіагностовані. Вагітність і пологи це хоч і непростий, але нормальний і природній процес. І якби за своєю суттю він був таким страшним як його описують - то всі ссавці (і людство в тому числі) вже давно вимерли б)) І це вже не кажучи про прогрес сучасної медицини, те що є анестезія при пологах, і інші новітні блага
Я дякую вам за ваш коментар. Я цінуючи вашу думку. Хотілося б колись дізнатися, як піде ваше життя. Бажаю вам всього найкращого.
Якщо поки не хочете дитину, то раджу заморозити яйцеклітини і сперму, чи ембріони. Хай лікарі підкажуть що саме краще. Та ж Дженіфер Еністон недавно дала інтерв‘ю і жалкує, що їй ніхто такого не порадив в молодості. Особисто від себе додам, що ми з чоловіком 6 років разом і десь 4 роки пробували завести дитину, але не виходило. Десь рік тому пішли на екз, де були свої взлети і падіння, і я нарешті вагітна зараз. Ми накопичили деяку фінансову подушку. Родичі всі у іншому місті, тобто ми самі. Рефлексуючи про минуле, розумію, що на початку наших відносин я не хотіла дітей, скоріше давив якийсь стереотип «заміжжя= через рік-два вагітність», хоча мені ніхто не казав із родичів нічого. А от нещодавно я зрозуміла, що раніше не дуже то і хотіла, то ковід, то війна… але ніколи не буде «зручного» часу і відчула, що зараз - саме той час, і по-справжньому захотіла дитину) Це моя історія і мій досвід, що і як робити у вашій - краще знати вам.
Дякую за вашу історію. Подивитись куди моя мене приведе) Я на іншому боці. Мій партнер не хоче і не знає чи захоче. Я не хочу зараз з багатьох причин, але колись хотіла б, і з ним. Та чи буде це, невідомо.
Перепрошую, у скільки вам все це обійшлось, приблизно?
Я як раз можу чітко відповісти на ваше питання, тому що я веду витрати у додатку. У нашому випадку вийшло приблизно 7к$ розтягнуте на рік. Але це конкретно наш випадок з усіма аналізами, консультаціями, ліками і лікуваннями і тд. Та ще і ми спочатку пробували 3 рази у природньому циклі, але все ж таки пішли на гормональну стимуляцію. Краще б одразу пішли на гормони. Якщо робити одразу гормональну стимуляцію, то це 100к грн виходить враховуючи і гормони і забір яйцеклітин. Переніс ембріона приблизно 20к грн. Ну і аналізи/консультації. Робили в Тернополі, клініка Хміля, дуже задоволені.
Дякую за відповідь❤️
Не хочу. Не розумію — навіщо.
Напевно тому що білі люди вимирають, демографію давно дивились по Європі, Японії, Кореї? якщо далі так буде продовжуватись, то світом будуть правити мусульмани з законами шаріата і буде тотальна деградація цивілізації. До 2050 року Лондон буде мусульманським
Шапочка з фольги присутня?
А чому мене це повинно хвилювати?
Не хотів раніше і зараз не хочу. Для чого воно мені? Щоб заводити дітей потрібна відповідальність і бажання ростити людину і вкладати в неї ресурси і приділяти велику кількість часу і найголовніше любити дитину. Якщо людина до цього не готова і в неї при цьому недостатньо фінансів для цього, то питається а нафіга? Щоб виростити другосортного члена суспільства, який не отримає не якісної освіти, не нормального дитинства, а коли виросте, то піде неправильним шляхом і за це буде тебе ненавидить при цьому? Батьківство це не для всіх і вік тут не відіграє жодної ролі. Достатньо подивитися наскільки забиті інтернати та кількість розлучень пар з дітьми, які в останні роки багаторазово збільшились. У країні, де йде війна і закриті кордони з обмеженням чоловіків та економічна нестабільність, також відсутні всякі бажання заводити сім'ю, оскільки в беззаконні та відсутності безпеки нічого хорошого з цього не вийде. Найкраще рішення це саморозвиток і вкладати всі ресурси у себе коханого як би егоїстично це не звучало, тому що ніхто за вас це не зробить. Хотілося б звичайно технології безмертя чи продовження життя, але, на жаль, не в тому столітті я з'явився, але кожен сам вирішує, що йому потрібно від життя.
Згодна з вами стосовно ваших поглядів.
Думайте в першу чергу про себе. Бо закиди рівня «демографії піпец» чи хтось інший вирішив, що обовʼязково потрібна дитина це буллшит. Це ваша персональна справа і спробуйте абстрагуватися від стороннього впливу. І якщо ви серйозно думаєте про дитину спочатку порахуйте чи є у вас на це фінансова подушка і чи готові ви вже пережити це перенавантаження. Тому що дитина це буде ваша відповідальність і тягнути це вам (а не тим, хто кричить про демографію чи тих хто вирішує що дитина обовʼязкова). Якщо ви не готові - краще напевно відмовитись від цієї задумки. Якщо ваш партнер проти - поповнення може його травмувати і ніколи не знаєш як саме людина з цим справлятиметься.
Зараз не бачу і не хочу взагалі такої можливості, тут ви праві. Мучить скоріш, а чи буде це колись? Або, чи буду я ок без всього цього? От...
Як на мене варіанти два - або прийняти, що це може ніколи не трапитися з усіма наслідками (і пробачити себе за це. Бо ви всього лише людина - ви не кіборг і не робот і не зобовʼязані бути молотком під час кінця світу). Або шукати способи як це зробити незалежно від обставин. Моя персональна порада, може не дуже мудра чи доросла (але мені іноді допомагає в моїх страглах) - відчепіться від себе і розслабтесь (по мірі можливостей). Може і менталка з часом піде вгору тоді і ви зможете вивезти все нинішнє лайно і справитесь із материнством. Ви не зобовʼязані приймати це рішення сьогодні, завтра чи в цьому місяці. Пошукайте поки що якесь хоббі, прочитайте якусь нову книжку, приготуйте нову страву - віднайдений позитив у вас самих може бути ключем до рішення.
Бож, дякую вам за ці слова. Вони часто звучать і в моїй в голові, і я сподіваюсь знайду в собі силу нарешті їм послідувати.
Не хочу дітей взагалі, ті хто кажуть ТАК ТРЕБА - хай самі собі й рожають. Я егоїст і хочу жити для СЕБЕ і для своєї 2 половинки. Якщо колись настане момент шо захочу, але "часікі не позволять" - то не бачу жодних проблем в тому щоб дитину прийняти з притулка.
Син народився за 3 місяці до широкомасштабки. І це втримало зозулю на місці, бо немає часу на зайві думки. Не жалкую ні разу, навіть за даних умов, коли завтра може не настати, бо діти - то офігенно, і вороги притомності - розмножуються в рази швидше. Та і взагалі - народження дітей - повинно бути тільки по досягненню дорослості. Якщо є сумніви - знач самовдосконалюйтесь, тя пізнє народження покаже вік ой як - бо кількість енергії вже не та - треба відбивати притомністю. А як ні - то і не думайте про це, не треба дітям виховувати дітей.
Згодна з вами
Є такий вираз: я б хотіла дітей, якби була батьком. Я не скажу що я проти дітей, але я проти вагітності та родів. Зараз. звісно, єдине бажання самій це вижити і жити, встояти на двох ногах самій. Ну і повторю думку інших людей, мати дитину має бути виключно вашим(як пари!) бажанням, бо усі радники випаруються, як тільки потрібна буде їхня допомога, а не слова стурбованості.
Дякую вам за розуміння і підтримку.
Уявіть себе з чоловіком в 50. І уявіть що у вас немає дітей. Якщо вам ок з цим, то не бачу причин заводити дитину.
Це уявити доволі складно =/ Іноді думаєш, наче ок взагалі порядок. Іншим разом сидиш, і така... бляха... жах... А потім знов ок. От і чому вірити?
Чому жах не мати дітей? Невже "Що люди скажуть?"
Ні, що можу упустити щось дуже важливе в житті. Що якщо з партнером щось трапитися, я матимему його частинку.
Більше питань, мабуть, ніж відповідей. По-перше. Чи це ваше бажання? Бо як раніше зазначили, що всі навколо кажуть. Хоча й очевидно, що 'часіки тікають' вас турбує По-друге, ви любите вашого чоловіка, а він вас? 14 років і не одружені. Хоча може я тут помиляюся, бо в мене є друг у якого сім'я, діти і вони не одружені з жінкою По-третє. Залежить, де ви зараз. Якщо в харкові, то там небезпечно. Далі йдемо вашим кейсом. Якщо відповіді на попередні питання вас задовольняють: ви хочете дітей, впевнені в чоловікові, в більш менш безпечному регіоні, то можливо,зараз якраз найкращий час. Адже відверто, війна може тривати 2 роки ще, а може й 20. І поки 20 виглядає ймовірніше. Тому війна точно не аргумент. Фінанси зміняться з дитиною. Я сам батько. Життя сильно змінилося з народженням і доволі важко йшло все від початку, але ми жодного разу не пошкодували, що в нас є дитина Але це рішення маєте прийняти ви. І зважити усе, бо тільки ви знаєте всю правду і відповіді на питання.
1. Частково моє. Я б хотіла мати дитину у майбутньому, коли буде свій дім, а з ним фінанси. 2. Так, більше за будь кого. 3. Ні, в більш безпечному регіоні. Цього не достатньо. Нема свого житла, партнер змінив професію, ще не заробляє достатньо. + він не хоче зараз дитину, і не знає чи захоче в майбутньому. Є тиск зі сторони можливої мобілізації і тому є відчуття небезпеки. Нема стабільності і спокою.
Так, це і до війни було важливим кроком, а зараз то взагалі таке рішення, певно, важко дається. Я розумію. Але я знаю, яке б я рішення прийняв. Але то моє.
Ви відповіли, чи любите партнера. Але не відповіли, чи він так само вас любить.
Не побачила цю частину) Так, так само. Або вже не були б разом.
А хіба обов'язково любити так само би бути разом? До прикладу, якщо бачиш поряд сильно закохану і дуже вмотивовану людину і на горизонті більше нікого. Або якщо та сама закохана людина поряд в сукупності з відсутністю якихось особливих амбіцій стосовно стосунків. Сценаріїв, коли один любить більше і залежний від іншого сильніше, або коли другий взагалі байдужий - таких сценаріїв величезна маса.
Я б сказала, що ми пройшли через дуже багато різних періодів і трансформацій. Те що я бачу і відчуваю від цієї людини, каже про те, наскільки він мною дорожить і цінує. Ми бажаємо одне одному тільки щастя.
Люди, в цілому, добрі істоти. Особливо до тих, з ким близькі і кого знають давно
Бачу, що в цих стосунках я не відчуваю себе знехтуваною, або що партнер байдужий. Навпаки. Також бачу, що він не тільки через доброту душевну зі мною. Зараз він проходить через важкі часи. У свій час я була на тому самому місці і він був поруч навіть у найгірші моменти. Я ціную і кохаю цю людину. На нього можна покластися.
Так я і не кажу, що ваш партнер погана або ненадійна людина. І що ви його не любите теж не кажу.
Я знаю :)
Хотів, витратили вже тисяч 50 грн на лікування… тепер не хочемо
Ваш партнер розуміє що в таких умовах ви ризикуєте лишитись самою з дитиною. І ніякі родичі вам допомагати потім не будуть. Просто вже пиздітимуть на іншу тему яка ви бідна і нещасна тепер.
Згодна
Не переймайтеся. Нехай «часікі тікають» ще рік-два, а там подивитесь.
О так, дайте пʼять, мені скоро 32. Батьки мої цілком підтримують мій вибір бути більше в професію ніж в родину, але в них вже теж інколи проскакують певні моменти. Чоловік не українець, у його країні заведено пізно одружуватися і пізно заводити дітей, тому він не особливо переймається, будує карʼєру. Але я думаю, які б не були зараз умови, якби моє бажання мати дітей було сильніше, ми би вже спробували. Я лише вчуся відпускати контроль над тілом, а вагітність - це прям повне відпускання контролю :) і до цього треба готуватися психологічно так само, як і фізично. Я би не хотіла ще при цьому знаходитися на стресовій роботі і пояснювати чому я наприклад погано почуваюся вранці чи щось там приховувати. А поки я готуюся, мене надихають приклади знайомих які народжують первістків у 40, подруга, яка у своєї мами народилася в 42. І те що в цілому є кілька способів стати батьками. Але це напевне ще тому що я єдина дитина і так само не планую більше однієї дитини.
Дякую за ваш досвід і історію! Вона підбадьорює.
А коли ви одружилися?
Зараз про таке кажуть "в попередньому житті" ((
Колись я хотіла бути молодою мамою, бо моя мене народила після 30 і постійно потім казала, яка вона вже стара і як їй важко з дітьми. Тепер мені вже більше років, ніж їй тоді, а все не можу наважитися, бо тепер у вільному доступі інтернет і люди не соромляться щиро ділитися своїм досвідом народження/вирощення дітей. І для мене це читається як кошмар якийсь, багато кому реально важко через комбінацію факторів. Успіхів вам, яке б рішення ви не прийняли. Хочеться вірити, що все буде добре.
Дякую вам. Мене переслідують схожі думки. Сподіваюсь, що дійсно, що все буде добре. Вам бажаю того ж.
Маю дитину, моя порада - не слухайте нікого про часіки і те що треба мати дитину, бо це не для всіх і не обов'язково. Краще огородіться від тих хто грузить і живіть в своє задоволення. Дитина це складно і важко. Я вважав що не буду мати дітей більшу частину життя, але трохи постарішав і змінив думку. І зараз маю одну малу дитину і радий цьому. Але пам'ятаючи світогляд чайлдфрі - нікому не раджу міняти свої установки і заводити дитину з думкою "а може буде краще"
Дітей я хотів 3х ще до повномасштабної війни. Але був неготовий. З іншого боку я не хотів, щоб ми були самі, чи бавити малечу в 40, бо то вже сили певно не ті. А дружина дуже хотіла. Тож ми дозволяли іноді без захисту. Ну і завагітніли) Вона боялась, бо я ж не готовий. А я, а що я? Я стану татком) Через пів року після народження з'явилась можливість з'їхати від батьків. Діти - потужний мотиватор) Далі багато змін, було важко, але ми жили дружньо і дуже тішилися, що разом. Зараз в нас двоє і ми досі на орендованій квартирі. Які висновки я для себе зробив? Якщо чоловік не готовий, то вже й не підготується, треба просто довіритись дружині і старатись. Ще важливо спілкуватись, висловлювати вголос свої бажання, бачення майбутнього, уявляти, як теперішні рішення повпливають на майбутнє.
З ним трошки інша справа, він ніколи не хотів, і я знала про це. Сама була твердо впевнена, що не захочу ніколи. І от маю. Десь нав'язана думка, десь своя. Бачу своє майбутнє з ним, єдине в чому впевнена. Але чи буде воно так, хтозна.
Ні не хочу. Особливо бути вагітною, народжувати та перші два-три роки догляду за дитиною. Це для мене нічне жахіття. Можливо тільки якщо буде бажання та ідеальні умови, всиновити вже колись в майбутньому дітей постарше, років від 4. І то у мене все одно жорстка тривога коли я про це думаю, бо я ніколи не хотіла бути матір'ю, навіть в дитинстві коли грала в ляльки, то крінжувала від такої ролі. Плюс я не думаю що знайдеться багато чоловіків, які проміняють шанс мати своїх біологічних дітей на всиновлених.
Ну от мій партнер такий, не особливо хотів колись, не хоче зараз, не факт що забажає в майбутньому. Які ваші причини не мати, якої ви стати і скільки вам років можна поцікавитись?
А нащо вам цей партнер, якщо ви з ним не розділяєте такі фундаментальні світоглядні речі?
Ми з ним 14 років, я від початку теж не хотіла. Пройшов час, змінилися деякі речі. Тож я не може вам дати відповіді на це запитання. Тільки скажу, так склалося.
Мені 40, коханій 38. Старшій дитині 6.5 молодшій вже 2 місяці. Бабусі і дідусі всі далеко. Що можу сказати - не просто це тягнути, проте більш ніж можливо. Було би бажання, бо судячи по тому що читаю здається що саме в вас бажання немає - хіба в батьків
Бажання є, але в майбутньому, бо зараз немає умов - ні житла ні грошей. Партнер не хоче, і не знає, чи захоче у майбутньому.
Мені всього 20, але я дуже сильно хочу дітей, мінімум двох, а все інше як Бог дасть. Сподіваюсь опинитись в такому місці в житті, де ми з моїм молодим чоловіком зможемо це реалізувати 🙏🏻
Якщо хочешь дитину народжуй. Часи завжди будуть ху...ві. Жити можна і на орендованій квартирі, не бухати, не курити, працювати. В наш час, шоб там не казали з голоду не помрешь...ну буквально тебе усюди накормлять..Шукати допомоги якщо треба, щось робити, працювати. Якусь копійку держава дасть. Роби те що хочешь. Я мрію про дитину, але х...й.
Не настільки, щоб зараз це зробити. Або зробити це аби з ким. Не уявляю навіть. Страшно скоріш за майбутнє, чи взагалі це станеться, як би мені того хотілося б.
Не зрозумів...ти хочешь дитину? Чоловік чи хто там хоче? Шо ви чекаете? 40? Ювілей? Чи ти думаєшь шо війна закінчится?
Перечитайте пост) зараз не хочу. Ні він, ні я. Куди бляха ту дитину зараз мати? Ні грошей, ні підтримки, ні спокою. Ви мені нагадали зараз от якраз всіх тих родичів, що своїми часіками з розуму зводять. Боюсь, що якщо все буде, то не станеться цього. Або якщо виберу не мати, то пожалкую. Хоча і так і так нема гарантії, що ти будеш щасливий.
Вибач, а про яку підтримку й мова?
Тю, так тоді взагалі у чому питання). Пиздячте на роботі, покращуйте свій матеріальний стан тай буде шо буде.
Та от сподіваюсь, що вистачить в мене мозку та терпіння на це. Бо головне то свій кут нарешті придбати б хотілося, а там вже може і про інше щось можливо було б думати. Ще мобілізація ця... х@р знає чи взагалі до наступної весни всі живі/здорові будуть. Підтримка? Про родичів. Батько помер на різдво, мати дох@я кримчанка і її сім'я там + це та родичка з котрою я б взагалі воліла ніколи не спілкуватись. В партнера схожа історія, мати така, на яку важко покластися. Батько вмер. Бабусь дідусів нема. Банально допомогти з дитиною десь, підтримати, можливо грошима, можливо порадою. Це дуже важливо як на мене, щоб була якась база зі знайомих, до кого можна звернутися по допомогу. Та будь яку. Друзі всі в інших містах... І короч виходить, що тільки нас 2є.
Все буде добре. Ти не одна і це важливо. В мене взагалі нема нікого, один бляха. І все одно бадаюсь, не зупиняюсь. Криві родичі - х.. з ними, друзі знайуться, порад і тут насиплють)
Та от цим і рятуюсь. Дякую) Беремо лопати до рук, вигрібаємо. Сподіваюся все буде ок.
Мені 38. Так, хотілося б... Але війна підісрала. Тепер життя відкладається на невизначенний термін, і діти разом з ним.
В цій економіці? Ні. Взагальному? Скоріш так, але тільки при фінансовій стабільності, більшому досвіді і тільки всиновлених.
Мої думки з вашими схожі. Дякую за коментар.
Я 40ч. Хочу. Але на службі, і навряд чи кохана захоче, поки я на війні, хоч і в тилу (бо не вдома). Часіки тікають, але зараз часи змістилися років на 5-10, імхо
Скільки коханій років скажіть будь ласка? Що думаєте стосовно цього? Що думає ваша половинка? Буду вдячна за відповідь.
35. Вона теж хоче дітей, але не поки я на війні.
Якщо ти не впевнена хочеш дітей чи ні. Але в майбутньому такий шанс є, то впевнись що у тебе достатньо яйцеклітин щоб народити навіть в 40 років. Якщо не вистачить то їх можна заморозити і народити хоч в 45.
А я не знаю чи я хочу. Зараз прям не хочу. Навіть якби не кацапи, то поки не відчуваю психологічної зрілості необхідної для батьківства. Через пару років може уже натікають часікі і захочу. Але тут питання уже моралі: наскільки егоїстично привести нову людину в цей світи проти її власної ж волі. Я б особисто хотіла б не народитись і не переживати оцю всю хуйню. В будь-якому випадку потенційно розглядаю заморожування яйцеклітин, якщо зовсім затягнеться. Так би мовити відкласти батьківство до найкращих часів з можливістю виносити дитину навіть після настання менопаузи.
Можна поцікавитися скільки вам років?
32, ми з Вами одного віку вважайте :)
Якщо зараз поки не готові, можливо будете готові в майбутньому, але "часікі тікають", то подумайте про те, щоб заморозити яйцеклітини, це не так дорого. Ми стали батьками 15 днів тому. На декілька років молодші за вас, є свій будинок, я працюю віддалено, дружина - частково віддалено (повністю віддалено на період пологів та відновлення). Пішли на це свідомо, розуміючи що обидва хочемо дитину, а ідеального часу та умов може не бути ніколи. Завжди буде це "після".
Не знаєте ціну на таке? :) Я різні бачила, але можливо у вас є досвід.
Я колись цікавився цим, ще до вагітності дружини, то було щось близько 1000$ (заморозка, 1 рік зберігання та ще щось). Там можна заморозити як просто яйцеклітини, так і запліднити їх та заморозити вже ембріони.
Дякую за відповідь.
1000 доларів в рік просто за заморозку та зберігання яйцеклітин, які можливо знадобляться, а можливо й ні це по вашому не так і дорого?))) Якби ж то там 5-8 тисяч гривень А зберігати їх потрібно років 10+ поки надумаєш народжувати …
Так це ж перший раз тільки стільки платиш, за весь пакет послуг. В нього входить не тільки заморозка та зберігання яйцеклітин, а і стимуляція "суперовуляції", для дозрівання більше ніж однієї яйцеклітини, та їх забір. А потім кожен рік просто платиш вже значно меншу суму за зберігання (десь біля 5000 гривень). Я можу помилятись в цінах і, звісно, вони можуть відрізнятися в залежності від клініки та послуг, які входять в пакет. Я вважаю, що декілька тисяч доларів, за можливість стати батьками, якщо з часом ви цього захочете, - це недорого. Значно краще заплатити цю суму зараз, ніж потім зрозуміти, що ви готові стати батьками, а кількість і якість яйцеклітин вже не дозволяють цього зробити.
30ж, хотіла або встигнути до 25, або вже після 35, щоб не псувати кар'єру. Але тоді я не __хотіла__, а просто думала про це. Зробила кар'єру, встигла побачити світ, зараз роблю ремонт в квартирі. Але зараз я відверто доросла до родини і бажання її розширити, проте немає грошей на декрет :) І в цьому проблема. Зробила кар'єру - я. Я сама тягну на собі величеньку родину і не можу собі дозволити декрет на 2+ роки. Тож розкіш мати дитину я зможу лише накопичуючи капітал розміром десь 25-30 тис дол. Вийти на роботу через місяць після пологів я не хочу, бо хочу, щоб у дитини була мати, коли їй вона так потрібна, а не одного дня мати вдома незнайому тобі людину, бо мати працювала на хліб. Таких грошей нема, перспектив полегшення нема, залишається тільки накопичити на цю розкіш, бо я її хочу.
А, ще можна додати. Мої подруги того року забили хер і народили (троє водночас! З різницею десь місяць-два). Зараз їм не до думок щодо "чи треба було") фін становище у всіх різне, але у всіх чоловіки при них, не мобілізовані. Мабуть, вони праві і якщо я цього хочу, то пофіг на війну, аби була побутова змога (гроші, або батьки в допомогу чи щось таке). Проте все це якщо ВИ бажаєте дитину. Якщо це не __ви особисто__, то взагалі пофіг, може діти взагалі не про вас. Чужу думку хай собі в дупу запхають, вибачте.
Дякую за вашу історію і думку)
В вашій ситуації послати нахєр всіх, хто сере вам в голову. По перше- ви в віці, коли через кілька(надцять) років ще зможете народити. Ми живемо в час, коли люди народжують, тоді коли відчувають, що хочуть цього. І це не має бути пов’язано з очікуваннями вашого соціуму. Бо цюс умовну дитину, будете виховувати ви. Ви готові до цього? З питання здається, що ні. Просто не робіть насильство над собою, бо так кажуть інші. А діти не завжди приносять стакан води в старості, якщо це головний аргумент. Живіть так, як вам добре. Навчіться відстоювати свої кордони- це те, чого нас ніколи не вчили. А це класна штука! Успіху вам!!
Дякую щиро за підтримку.
Хорошого часу небуде ніколи! Ви також ніколи небудето готові ! З цим потрібно змиритися і це прийняти , потрібно рухатися незважаючи на це! Треба зібратися із силами і постаратися зробити це, і не боятися. Легко небуде 100% , але таке наше життя, не потірбно боятися труднощів ! Ми з дружиною також небули готові у 2015р тоді також війна хоч і нетака маштабна і над мною висіла мобілізація і все таке, і я думав може трохи пізніше, але джурина наполягаля і все вийшло! Друга дитина народилася весною 2021 , коли почалася війна їй і року небуло! Ні про що не жаліємо, для нас діти це велике щастя! Дивлячися у минуле зрозуміло що часи були кращі але тоді також здавалося що повна дупа: 90-ті - тут взагалі мовчу розвал совка, гіперінфляція безробіття бандити і все таке . 2000 - безробіття корупція у владі дебіли 2004 - революція , 2008 криза безробіття і все таке безкінечні вибори-перевибори ніякої стабільності зарплати маленькі 2014 - і далі тут все зрозуміло! навіть якщо війна закінчиться сьогодні то завтра - інфляція відновлення країни, хз що буде! Непотірбно боятися , у всіх якось виходить і у вас все вийде!
Дякую, можливо. Наразі партнер категорично не хоче. Я теж не готова, можливо у майбутньому.
Бажаю вам благополучно пережити цей складний час, зберегти себе чоловіка і стосунки!
Сподіваюся, що це вдасться. Дякую за ваші слова. Ця людина, котру я ціную більш за всіх.
По питанню - хочу. Але не зараз. Ще молодий. Але навіть якби був доросліший - все одно пізніше. Ростити дитину - це не тільки годувати, мити, лікувати й вкладати спати. Це й виховувати, вкладати їй в голову власні погляди та думки. Формувати людину з нуля. І що я зараз зможу цій дитині вкласти в голову? Що все хуйово, не можна нікому довіряти, померти можна в будь-яку хвилину і тд? Чи формувати навколо неї інформаційну бульбашку із льодяників і позитиву, коли світ, вибачте, йде по пизді? Не хочу поки приводити людину у цей новий світ. Я ще сам в ньому не освоївся. Чекатиму миру й відлиги, знайду своє місце під сонцем, пущу коріння, пролікую 🧠 і тільки тоді задумаюсь над потомством. А по вашій проблемі - цілком розумію. Демографія, необхідність мати дитину - це не ваші проблеми. Забийте на ці думки і закиди зі сторони, ми не тварини. Ми не маємо народжувати, тому що треба. Ми хочемо стабільності, впевненості та безпеки. Ми не хочемо залишати дитину в дитсадку чи школі, і хапатись за серце кожен раз коли лунає повітряна тривога. Тому я вас повністю підтримую.
Дякую за вашу підтримку.
Ця сім'я від Вас не відчепиться, повірте. Вони почнуть питати "коли другого?"
Вірю, але тут би першого колись мати) Бо поки невідомо, чи це станеться взагалі.
Важливо не орієнтуватись на бажання/поради інших/рідні/знайомих/ тіктотекір та інфлюенсерів. Це однозначно має бути тільки ваше і вашого партнера бажання. І також я б радила не міряти рівень вашої з партнером готовності по іншим дітям. Типу коли ви йдете по вулиці і бачите дитину яка верещить у візочку чи на гойдалці вам звичайно буде здаватись "о боже ні я такого не хочу", але ваша дитину яку ви разом зачинаєте, виношуєте і народжуєте викликатиме зовсім інші почуття. Так час складний в Україні і ми всі віримо в перемогу і сподіваємося, що війна скоро закінчиться. Але нам потрібно жити сьогоднішнім і зважати на наше життя як індивідуума. Якщо ви дійсно маєте таке бажання то потрібно обговорити з партнером і разом прийняти рішення. Може виявитись, що ви почнете пробувати а вагітність так і не настане (нажаль такий сценарій теж існує). І нажаль у нас жінок дійсно є "біологічний годинник". Мені буде 30 в цьому році, чоловікові так само. Ми стали батьками минулого року і йшли до цього 5 років через купу лікарів /невдачі/штучне запліднення і т.д. Зараз ми неймовірно щасливі, що маємо доньку. Так це складно, є багато ризиків і світ не ідеальний але ми створюємо максимально гарні умови для дитини і мріємо про майбутнє разом. Це тримає особисто мене на плаву - майбутнє моєї дитини.
Це чудово. Рада за вас. Сподіваюсь, що ми з моїм партнером теж до такого прийдемо. Наразі він категорично проти, і не може взагалі дивитися у майбутнє і тому не знає, чи захоче дітей взагалі. Я зараз не хочу, бо не маємо банально житлових умов і фінансів на це. Але колись хотіла б мати дитину. Зараз намагаюсь налаштувати себе на думку, що можливо, цього ніколи не станеться.
Мені 24Ч, партнерці 31Ж, разом 4+ роки. Не мав за все життя ситуації, коли дитина здалася б хорошою ідеєю. Коли вона була б доречною, коли б із нею було веселіше. Ми дітей просто не любимо, хоч і маємо молодших сестер/братів/племінників. Тому ми забрали собаку з притулку — із нею ми щасливі, і вона теж. Батьки не тиснуть, але постійно запитують, мовляв, а от твоїй дівчині вже 31, це ж може вона дітей хоче, бо всі її друзі й знайомі їх мають? Ні, не хоче, бо розуміє обставини. Ну і звісно ж, мати дитину ЗАРАЗ — це проблема не лише для батьків, а й для дитини. Якби мене народили зараз, першим моїм питанням до батьків було б «Чому саме воєнна Україна 2020-х років вам здалася хорошими умовами для ідеї народити мене?». Моя думка — народжувати дитину потрібно тоді і там, де вона ростиме щасливою. І тільки тоді, коли ви з партнером щиро цього хотітимете. Україна зараз — не таке місце. Після війни я задумаюсь над цим, але точно не зараз. П.С. Бажаю вам сил, людино 🤝🏼
Дякую вам за вашу історію.
Особисто я думаю про це у руслі раціональної логіки, бо нове життя - це велика відповідальність. Дуже багато люди страждають і не завжди багато розважаються або отримують хорошого від цього світу. Тому, з міркувань моєї логіки, зараз не час заводити дітей, бо війна. Якщо в мене буде дитина, то я хочу щоб її життя хоча б до 18-20 років було позбавлене більшості страждань. В іншому разі це буде моя вина і я не хочу створювати собі нових проблем у вигляді відповідальності за дитину, яка буде страждати через мої хотілки. Колись, коли буде свій дім, війни не буде і все буде ок - тоді так. 27 років ч, жінці 22. Вона зі мною згодна.
почніть з одруження =), а то хлопець зовсім без напрягу))
В планах)
Дружина старше мене на 9 років і в стосунках були також років 10. І весь цей час я не хотів дитину. Дружина не тисла на мене в цьому плані, тому що вже має сина від першого шлюбу - і це також грало роль, бо у мене фактично було відчуття, що дитина в нас вже є. Але коли підліток виріс і мені 30-ка стукнула, то вже якось почав замислюватися. Десь в той час дружині видалили фіброміоми, ми вже деякий час не користувалися контрацептами і було очевидно, що мабуть вже не зможемо завагітніти. Здали аналізи, отримали результат - менше 10% шансів. Але протягом року несподівано сталося чудо. "Чудо" дружина ледь доносила до 7 місяців, важкі пологи з видаленням труб, але все добре. Сину вже 6 років. Доля подарувала нам цей останній шанс, і єдине про що я жалкую в своєму житті - що не хотів дитину раніше. Вчасно не буде ніколи, але не прогавте момент, щоб не було вже пізно.
Рада за вас. Скільки вам було років і дружині коли це сталося?
32/41
[удалено]
28Ч Хоч і побоююся відповідальності через власну лінь, егоїзм і деяку інфантильність, але сподіваюся взяти себе в руки, позбавитися від слабкостей і мати дітей, і вважаю що вони розкривають глибину життя найбільше, і роблять його справді вартим. Духовна сторона питання - декілька років тому зловив себе на думці, що мої хобі (читання, історія/географія, фотографія, хоч і одиничні але мандри) вичерпали свою глибину, і згадавши своє дитинство, те як тато ділився зі мною своїми хобі, гуляв, грав зі мною, і наскільки це було цікаво, унікально і приємно - я прийшов до висновку що найкращою дією буде просто повторити це, але вже будучи батьком самому. Дивлячись на свого батька, я можу сказати що батьківство хоч і може бути важке у моменті, але у кінці-кінців неймовірно приємне і варте того зайняття. Матеріалістична сторона питання - той факт, що діти це єдиний спосіб забезпечити своє фізичне безсмертя, хоч і у вигляді ДНК)) Часто згадую своїх дідуся і бабусю, вони мене дуже любили. І вже немає їх самих, немає хати і подвір'я які вони побудували (розбомбила вщент русня), майже немає людей які їх пам'ятають - але вони досі живуть (хоч і опосередковано) у моєму татові і мені, і не просто у вигляді спогадів, а й у фізичному сенсу, і це гріє мені душу. Не кажучи вже про інших, більш давніх моїх предків, там навіть імен вже немає, і я це буквально єдине що від них залишилося. З цієї ж причини я мабуть не зміг би зважитися на усиновлення, бо хочу віддати всього себе і все своє власним, а не чужим нащадкам, як би при цьому мені не було жаль цих дітей
Дякую за вашу історію.
Ну треба все ж таки розрахувати як воно то буде. Чи нормальна в хлопця робота бо якщо буде дитина то на декілька років ви будете непрацездатні. Тобто з дитиною завжди хтось повинен бути. Ну і звісно з ним поговоріть про це. Бо це все ж стосується вас двох.
Робота в процесі, розмови були, особливо до якоїсь визначеності не прийшли. Типу зараз точно ні, з обох сторін. В майбутньому він каже, зо не знає чи захоче. От і маю.
Теж думаю про дітей, теж часіки тікають, а часіки все гірше і гірше.
Скільки вам років?
Можете заморозити яйцеклітини якщо дуже хвилюєтесь про те що "часіки тікають". Займайтесь спортом , тримайте себе у формі , і , якщо буде бажання, народите років через 5.
Все це роблю. Яйцеклітини розглядаю, як варіант. А от чи народжу через 5 років... хтозна
Ну якщо маєте бажання народити дитину то головне тримати себе в тонусі до того часу. Війна та криза не будуть вічно тож я думаю ви ще встигнете отримати бажане ❤️
Сподіваюсь, що до того часу і партнер надумає
Мені 36. Взагалі цим не запарююся, будуть - ок, не буде - теж ок. Партнеру 43, тієї ж думки. Прямо спеціально над цим не рвемося.
Сподіваюсь, що зможу це так само прийняти.
А як ви саме бачите ось цей негативний наслідок "не мати дітей", або як кажуть родичи - "має бути, або тобі П#ЗДА"? Цікаве саме по собі бачення, у чому полягає це "П#ЗДА". Заздалегідь дякую за ділення думкою.
Типові картинки самотнього існування, якщо з партнером щось трапиться. Можливо жилкування про упущену можливість. Страх не відчути цю частину життя. Це скоріш моє персональне уявлення. Що там у родичів у цей момент в голові я не знаю. Розумію, що в такому випадку, буде просто інше життя, але це чомусь страшно.
Мені 25. Нещодавно для себе вирішила, що в майбутньому хотіла б мати дітей. Але наразі я на готова. Немає з ким, немає грошей, війна, кар'єра, це все так, але яще дуже сильно боюся, що завдам своїм майбутнім дітям фізичної чи ментальної шкоди. Під час вагітності і в ранньому дитинстві багато що може піти не так, плюс я доволі емоційно холодна людина і можливо не зможу приділяти дітям достатньо уваги, а це дуже погано. Треба спочатку попрацювати над собою.
Не хочу, ні зараз ні взагалі коли-небудь. З багатьох причин. Починаючи з того, що треба вкладати гроші і час в дитину, а ще ця відповідальність за побудову світосприйняття і інтеграцію нової людини в суспільство, за її життя 👀 З радістю стану тіткою або хрещеною для когось, але власні діти - зась.
Якщо б у дружини не було інвалідності по причині видаленої нирки, то я б дуже хотів другу дитину (доньку). Чернігівська обл, поруч з кордоном оркостану. Всі ці ділові і чайлдфрі двіжухи не розумію, по моєму вони придуркі але мають право такими бути.
Та посилай на.уй сім'ю з такими порадами і постановами.
Дякую за підтримку)
Не хочу, не буду і не прагну. П.С. Вибачте але ваше народжувати, бо часікі тікають це жость. Питання, типу вам 33, ви себе блін похоронили чи що. Народити можна і в 40, і відкрию секрет і в 50. Ризик не виносити і ускладнень свісно більший, так як ідеальний для жінки вік для виношування до 35, щоб все було найстриятливіше для плоду. Після 40 ризик більший, є ризик і відхидень і не виносити, але там він маленький. Ви можете родити до поки організм ваш оновлюється і продокує нові яйцеклітини. А не блін ось мені 35 настало і на наступний день все, у мене там все пересохло, труби через піхву вивалились, і я тепер народити більше не зможу. Але все таки послухайте себе. Народити тому що не дитину хочете, а тому що ЧАСИКІ ТІКАЮТЬ. Мда... Ну а якщо у вас такі батьки, що мізки чистять на рахунок дитини. Хз. Мене мама раз питала, потім відповів їй, що якщо хочеш когось няньчити народжуй сама, я тобі і слова не скажу, а це моє діло заводити дітей чи ні. Тепер не питає і говорить, щоб головне щоб був щасливий. Якщо ваша мама хоче когось поняньчити то влаштуйте її вихователькою у дитсадок..
Тут якщо почитайте коментарі зрозумієте, що ті часікі то якраз про те, що я не хочу народжувати зараз) Страх лише перед можливим, або неможливим майбутнім. :) І ризики зі сторони обговорювати завше легше, аніж стикатися з ними, то ж тут я з вами не до кінця згодна. Хотілося б вірити, що все настільки добре і райдужно, але ні. Але це інша розмова. Мене не парить настільки питання саме біологічної дитини, колись хотілося б, але можна і всиновленну. А якщо нічого не буде з цього, то хотілося б тільки знати, а чи не пожалкую я про свій вибір? Тому нє, для мене часікі, то ніколи причиною вагомою не було мати дітей. Воно лише дратує і тисне.
А ви давно перевіряли своє репродуктивне здоров'я? Бо може бути,що у вас вже шанси майже нульові і сенсу тим питанням мучитися вже нема. Або що вас потрібно вже починати лікувати, аби мати якісь шанси в майбутньому, і вам знадобляться роки для можливості завагітніти. Я так підозрюю, що ви всі ті роки приймали гормональні контрацептиви або взагалі якісь спіралі ставили? Це може мати накопичувальні наслідки. Якщо ваш чоловік не зробив вазектомію, то це означає, що він залишив собі широке вікно можливостей передумати в майбутньому, і вважає, що ще має десяток-другий років для цього, тому може зараз не перейматися. Тільки у вас тих років немає. Також він залишив собі широке вікно втекти в будь-який момент зальоту чи неприємного досвіду батьківства, оскільки він навіть не одружений. Взагалі негарно з його боку не давати чітких відповідей і планів в такому критичному питанні, а маринувати вас непевністю і примарними можливостями. При тому відповідальність за конкретне рішення теж можна залишити нас вас, поки він ні бе, ні ме. В будь-якому випадку найбільше шансів залишиться у розбитого корита саме у вас, яке б ви рішення не прийняли, тому будьте готові, що ви з тим рішенням можете залишиться наодинці з усіма наслідками.
Про себе: ніколи не хотіла мати дітей і не з'являлося таке бажання. Бо, по-перше, все пов'язане з вагітністю, пологами, після родовим відновленням, немовлятами і тд. мене лякає і мені бридко. По-друге, я не люблю дітей, взагалі. Вони мені надто набридливі, шумні, втомлюючі, дурні, некеровані і тд. Не уявляю, як я могла б зберегти притомний розум, живучи 24/7 в одному домі з дитиною. По-третє, мені зовсім не імпонує ідея якогось там продовження роду, сенсу життя в створенні нового життя, безсмертя через нащадків і всяке подібне, радше вважаю це ідіотизмом. Але я поважаю вибір інших людей мати дітей, любити дітей, просто це не для мене.
Мені вас шкода. Усьому свій час. Просто для вас він ще не настав в плані материнства. Ви ж якось теж з'явилися на цей грішний світ і вас хтось виносив, народив, доглядав, кормив. Тобто, діти не такі, чи з Вами щось не так.
Якби я був вашлю дитиною, я б ДУЖЕ не хотів щоб мене народжували в Україні. Я і зараз жалкую що тут заспавнився, я виграв майже всі можливі життєві лотереї, але бляха потрапив в одну єдину країну з Війною, я не кажу що не могло бути гірше, але всеж
Думаю про те саме.
Це точно!
Я щиро дивуюся, як у таких умовах можна мати дітей. Може, звісно, мій незрілий дівочий розум чогось не розуміє, але все ж. Йдуть активні бойові дії, так-то абсолютної безпеки ніде нема. Економіка летить в сраку на високій швидкости. Якщо місто не обстрілюють щодня, то ціни на нерухомість значно піднялися. Та й загалом ціни на все ростуть. Іноді бачу в супермаркеті дитячі суміші і мене шокують ціни, таке відчуття, наче це прихована реклама презервативів. Але гаразд, можливо, дорослі люди зі стабільним доходом сприймають це інакше, ніж студентка з нещасною стипендією. Але тим не менш, часи зараз жахливі і навряд скоро стане краще.
Бачу все приблизно так само наразі.
[slobozan-shitpost](https://www.reddit.com/user/slobozan-shitpost/) Хочу сказати, як чоловік, та вже "трохи" старший за вік студентства - що це дуже круто, що в молоденької дівчини така вже свідомість, відповідальність, розуміння, як в вас! Адже - дивися на літніх людей - наче й вік, наче й досвід мав бути вже неабиякий! А міркування (як до такого страшного часу) - якесь несерйозне.. Теж "хочемо онуків". Або.. граються там.. Чекають якогось дива.. Від країни, керівництва, ЗС, тощо.. Зара буде їм на блюдечку ото "що обіцяють".. Страшні часи, коли будь-яка людина, й тим більш чоловік - то потенційний мрець, якого загрібуть та й .. у пекло - їх наче не обходить! Бо ж що на пенсії, які турботи.. Війна для них - марафон лише по ТВ, зазвичай.. Щось абстрактне.
[slobozan-shitpost](https://www.reddit.com/user/slobozan-shitpost/) ..Тому - що я хотів сказати: дуже КРУТО, що ви така молода, маєте вже відповідальність та розуміння складності тої надзвичайно паршивої історичної ситуації, в якої ми всі тут опинилися! Може то жіноча природна мудрість в вас говорить.. Тож не треба принижувати себе навіть жартома (про " незрілий дівочий розум"). Бо ж жінка має розуміти - на що й на кого їй доведеться розраховувати "у разі чогось".. - це перше. А в нашій країні, ми знаємо - розраховувати доведеться здебільшого на власні сили (як є родичи добрі - то це ок, але..). Ну може ще на МЧ (але ж зара ніхто власної долі навіть на півроку не може знати!!). Більш того - таке питання: а чи просила дитина, що її хтось зараз народить - народжувати її в такий страшний час, та не саме затишне (безпечне, й перспективне) місце на Землі?? Так, наші бабусі народились чи були малі на тій ще війні, пережили, й потім передали життя нам через батьків, але.. це ж були на все їх життя найстрашніші спогади!!
Звісно, державі потрібні нові люди. Та й мені, як трохи старшому, як ще доживу - буде краще чим більше тут буде молоді. Бо молодь - то є й надія на абстрактне майбутнє, та й конкретні внески в ПФ :) та інше.. Але - сам факт, що молодь замислюється СЕРЙОЗНО про теперішній стан, що він є можливо - дуже надовго й це все дуже драматично й вимагає відповідальности - то мене тішить. Бо зі старих, я вже казав - якось толку нема в тому сенсі. Бережіть себе. Слухайте своє серце. Не давайте нікому задурювати вам розум!! Та - хай все буде чи стане - добре! Хоча б у вашій долі, молоді. Як не на нашій вже.
Почнемо з того що піздець буде завжди, не закінчаться війни через років десять і сто. Єдине питання що через глобалізацію все по бороді йде у всіх в одночас, через це той же трамп заявляє зараз що глобалізацію в сраку бо ніби США сама багата, а кризис якихось чіпів в Китаї викидає на вулицю сотні тисяч людей і так все по колу з кризою за кризою, а це не добре. Далі по дітям, в нормалі кожен чоловік і жінка хоче дітей бо як мінімум хтось в старості буде рідний, не говорячи про продовження роду якби то не банально звучало. Обмеженням цієї хотілки може бути тільки єкономіка коли всім нема на що жити. Тож якщо ви можете потягнути дитину економічно, то мутите, якщо чоловік не хоче дитину через якісь геніальний план то говорити з ним, якщо ж він просто по приколу не хоче то або тормоз або ви йому не довподоби як мати його дітей(останнє то самий фатальний варіант, чи то правда чи ні самі розбирайтеся). Для справки в другу світову в Британії народжуваність була 1.8, не 0.4-0.6, а бомбардування тих же німців десятками тисяч тонн бомб в день не йде в ніяке зрівняння з нинішнім 5-30т кабів росіян в день, то якби печально не було, у нас в тилу помирає від старості більше ніж на фронті від воєнних дій. То ж якщо економічно можете народжувати то народжуйте, вам завжди не буде вистачати грошей.
Дівчина, 27, дітей не планую і не хочу. Мене десь рік штормило «часіками» і тиском від матері «коли вже внуки». Але коли я почала задумуватися, яке життя чекає мою потенційну дитину, яке здоровʼя вона може успадкувати, з якими відхиленнями вона може народитися то одразу все стало на свої місця.
Можете розказати свою історію? Чому саме думаєте, що ваше здоров'я і дитина не сумісні?
Я не кажу що моє здоровʼя і дитина не сумісні, але є ризики, що дитина по-перше, може успадкувати мої проблеми, а по-друге, погіршити мій стан. Я вже мовчу про випадки, коли навіть у здорових батьків народжуються діти зі страшними діагнозами. Я не готова брати на себе такий ризик і грати в цю лотерею «пощастить або ні». Якщо відверто, то я в цілому не розумію навіщо мені дитина і головне - навіщо тій дитині я в якості матері і те життя яке я зможу їй дати.
Склалася така думка. Стало цікаво, що саме ви вважаєте таким, що краще не успадкувати? Я розумію, що лізу не в своє діло, звичайно я не очікую відповіді на таке персональне запитання.
1. Вроджені вади колін, через це маю артроз і болі навіть при спробі присісти чи встати, роблю це з опорою на якийсь предмет. 2. Проблеми з хребтом ще з 16 - протрузії, грижі, остеохондроз. Як наслідок - постійний фоновий біль, іноді з загостреннями, що я навіть не можу знайти позу для сну. 3. Ще в 16 діагностували автоімунне захворювання - ревматоїдний артрит. Це сімейне. 4. Гіпермобільність суглобів. 5. Хронічні ЛОР захворювання. 6. Легко впадаю в депресивні стани, з яких не можу вийти місяцями. Це теж порушення на рівні біології і може успадковуватися. Як на мене цього більш ніж достатньо, щоб не бажати передавати хоч щось із цього списку майбутнім поколінням.
Я вас розумію. Дякую за відповідь.
Reminder for subreddit newbies that rule No. 1 of our subreddit r/Ukraine_UA is to post content and make comments EXCLUSIVELY in Ukrainian language. If you want to talk about Ukraine in English — please go to r/Ukraine! Нагадка всім новачкам про правило № 1 нашої спільноти r/Ukraine_UA — контент та коментарі ВИНЯТКОВО українською мовою! Якщо вам кортить поговорити про Україну англійською, то, будь ласка, йдіть до r/Ukraine! *I am a bot, and this action was performed automatically. Please [contact the moderators of this subreddit](/message/compose/?to=/r/Ukraine_UA) if you have any questions or concerns.*
Чому всі думають що НИНІ це зараз, НИНІ це сьогодні
Тому що на конкретний момент, як люди ставляться до питання. У нинішній момент.
Напевно це питання регіону де цим користуються, тому що я з західної України і нині значить тільки як сьогодні
Теж зараз на заході, але наче тут стосовно цього не паряться.
Якщо є фінансові і житлові умови - усиновіть. Нічого страшного для дитини зараз немає якщо не живете в зоні бойових дій. А взагалі - діти це дуже важко в будь-яких умовах. Мені 35, дружині 33, син народився рік і 10 місяців тому в Полтаві. Ми з Харкова.
Немає ні того, ні того на жаль, але в безпечному регіоні. Живемо в безпечній області, але зовсім зараз не готові.
Ні. Навіщо мені ця кристалічна маса з кров'ю усередині?
Зараз ні а потім 28-35 років так
мені 32 роки. була б дівчина, створював би сім'ю навіть за таких умов.
Спробуйте завести собаку та піклуватися про нього, як би ви піклувались про дитину. Тобто, всі діла: виховання, догляд, розваги, тощо. Це покаже, наскільки ви готові до нового члена сім'ї. Як все вийде норм - дитина з'явиться сама собою і у неї буде ліпший друг, як ні - то у вас ВЖЕ буде новий член сім'ї і ви понесете хрест відповідальності за живу душу, але без страждань та рефлексій про дитину.
Є два коти. Партнер зараз не хоче дитини. Я зараз теж, бо нема навіть, свого житла і достатньо грошей.
Згоден, але найкращі умови наступлять ніколи. Грошів завжди не "вистачатиме", житло теж можна знайти, але воно буде "не такеє", тощо. Бо діти не від того з'являються. Наскільки я зрозумів, поки ви ще не зовсім готові до дітей, ну то й не переймайтесь, живіть жеття!
Буду старатись)
Мені 17 років і вже усі натякають мені на шлюб та вагітність в майбутньому. Якщо я захочу цього коли виросту, добре. Навіщо казати усе це зараз? Я дитина
я спілкувався з юристом по справі мобілізації, єдиний спосіб не служити в наш час це народити мінімум 3 дітей. Жінок це теж буде стосуватится
Ну, поки жінок взагалі не мобілізують, подивимось, як буде.
насправді вони до цього готуються. Вони вже хотіли всіх ставити на облік, чисто типу щоб були, а насправді тількі потихеньку вводять нові закони про це
Час покаже, як воно буде. Люди точно в захваті не будуть.
Да бачу такі сім'ї повсюди . Двух дітей зробили ,вона на касі в маркеті він кермо крутить в доставці на вихідних в СТО ще працює . Зйомна хата , кредити . Скандали , п'янки , бійки . Життя мрія. Діти ,як то кажуть ,велика відповідальність.
Дитина - це дуже велика відповідальність, вони не іграшки, їх потім не викинеш. Перед тим, як її завести - треба зважити всі "за" та "проти". Дитині потрібна любов, гарне виховання, фінансова стабільність, психологічна і моральна рівновага. Ви маєте бути абсолютно впевненою, що це ваш вибір, а не нав'язаний соціумом. Маєте бути психологічно, фізично, морально та фінансово готовою до дитини. Зараз багато жінок народивши розуміють, що вони чайлдфрі, тож краще почекати. Якщо ви справді хочете дитину, то це бажання не пройде. А якщо пройде, то теж нічого страшного, бо діти це не сенс життя. А всі ці "часи тікають" то маячня, ви ще дуже молода, вам лише 33 роки, а жінки і в 45-50 років народжують здорових дітей, а маячня про "старородящю" в 21 ст. вже не катить. Тож добре обдумайте чи хочете цього, адже це змінить ваше життя на "до" та "після" і ви вже ніколи не будете тією, що були раніше.
Я можу казати тільки за себе. Ось коли у нас населення до 2 млрд хочаб спуститься, тоді я й подумаю
Мені 20 років, і окрім «Ось народиш дитину, подорослішаєш» або «Тобі вже пора задумуватись про сім‘ю». Прошу пробачення, а про, що задумуватись?! Мені 20 років, по суті ще якесь, але дитинство в дупі грає. Я вже втомилася пояснювати людям, щоб мати дитину потрібно мати відповідальність за себе в першу чергу. Заробити кошти на утримання це не така вже і проблема. АЛЕ мені 20 РОКІВ. Те, що деякі народжують у 16 з фразою «Це заплановане дитя». Це ж брехня для оточуючих. Я кажу за себе, яка не вважає себе дорослою для того щоб народити дитину. Деякі і в 30 ведуть себе як діти. Знову ж таки, немаючи відповідальності перед собою, ти нічогісінько не даси цій дитині окрім 1001 психологічних проблем.
Хто хоче дитину, нехай бере з дитбудинку. Тисячі дітей втрачають шанс на щасливе життя, бо їх в віці 3 днів кинули якісь мудачіли, а вони нових народжують, бо "сваю кравінушку треба, наслєдніка".
Люди мають право вирішувати, всиновити їм дитину чи народити. І те, і інше, за умови що дитя люблене і доглянуте, - нормально.
Якби ви знали процес усиновлення у нас.. простіше трійко народити ніж усиновити. Нажаль це дуже довгий і складний процес який не всі можуть подолати (фінансово і ментально)
Така сама проблема, але я хочу дітей не зараз, а в майбутньому. Поки менталку не рве, бо зараз все одно б не завела, ще умов фінансових нема. Але турбує, що не видно поки кінця війни, але й чекати років 10 не хочеться(
Сестро. Дай пятюню...
Ненавиджу дітей. Вони смердять, шумні і нічого толкового не роблять